Брат за брата

Знаєте, чому в Україні немає ядерної зброї? Тому що її ще не замовляли волонтерам.

Волонтери – це теж армія. Армія небайдужих людей, які роблять те, що можуть, але дуже часто перевершують навіть власні сподівання.

Ми уже писали про громадський рух «Рідне місто» та його основних «двигунів» – Дмитра Резніченка, Євгена Семенова, Євгена Небожченка.

Брат за брата

Якою насправді є єдина країна

Цього разу хлопці передавали 128-й гірсько-піхотній бригаді автомобіль. Але вражає і важливо навіть не це. Кілька годин спілкування з бійцями, жарти, різкий перехід на серйозний тон, організаційні моменти – усе це захопливо та варте розповіді.

Але в цій історії волонтерів з Новомосковська, які допомагають бійцям зі 128-ї, є аспект, який не надто кидається в очі, хоча є показовим.

Якщо спробувати пошукати в мережі інформацію про 128-му гірсько-піхотну бригаду, то переважно головні повідомлення будуть на закарпатських інформаційних ресурсах. Мукачеве – місце дислокації бригади.

І, в принципі, це обґрунтовано, бо у дніпропетровських та новомосковських медіа більшість інформації про пишуть про 25-ту, 93-тю та 17-ту танкову бригади, які дислокуються у нашій області. Тут служать наші рідні, сусіди, знайомі, колеги, тут журналістам легше взяти коментар у командування і ще безліч інших причин.

Відповідно, й волонтери часто визначають своїх «підопічних» за територіальним принципом.

Усе набагато простіше і складніше водночас, як це часто буває. Коли 25-та бригада відійшла на ротацію, її місце зайняли «ужгородці» та «мукачевці», які насправді є бійцями з усієї України. Тут служать хлопці з Києва, Тернополя, Житомира, Волині та Закарпаття.

Волонтерська допомога хлопців з Новомосковська бійцям з усієї України, незалежно від того, хто з якої області, є живим та наочним прикладом того, що Україна – єдина країна.

Якби пафосно це не звучало, але більшість наших захисників захищає свій дім, де б він не знаходився. Просто лінія оброни зараз у Донецькій і Луганській областях, але дім же один для всіх. Всім нам тут жити. І те, що ми зараз живемо у прифронтовій зоні, а не у зоні АТО, заслуга всіх, хто зараз там.

Волонтерська допомога хлопців з Новомосковська бійцям з усієї України, незалежно від того, хто з якої області, є живим та наочним прикладом того, що Україна – єдина країна.
Волонтерська допомога хлопців з Новомосковська бійцям з усієї України, незалежно від того, хто з якої області, є живим та наочним прикладом того, що Україна – єдина країна.

Залізний поні

27 січня Євген Семенов написав у соціальній мережі про те, що бійцям потрібен санітарний автомобіль.

«…Наші бійці кажуть так: «Ми противнику своє не віддамо, будемо боротися до останнього, якщо відмовить техніка (до якої і так є ряд питань), будемо відбивати наступ противника гранатометами, автоматами, кулеметами і т.д., поки будуть сили».

Ви тільки вдумайтеся, люди готові боротися за свою країну і її територію проти ворога і його важкої артилерії практично «вручну»! І хто скаже, що пацани не герої? Вони МЕГА ГЕРОЇ!

Але є один момент: для наших героїв дуже терміново потрібна медична машина, вона ж швидка допомога. Коли йдуть обстріли, а вони останні 2 тижні дуже регулярні (практично цілодобово) по всьому Дебальцівському плацдарму, у разі поранення викликається машина швидкої допомоги. Так ось, цій швидкій допомозі в один бік їхати майже 15 км, потім ті ж 15 км назад до медиків. Це ми до того, що перші 15 км комусь може коштувати життя. Є ідея, яка вже частково почала втілюватися в життя», - повідомив він.

Уже 2 лютого бійці 128-ї бригади їхали з відпустки в зону АТО на цій машині.

За цей час волонтери знайшли автомобіль, зробили необхідний ремонт, нанесли «камуфляжний» малюнок, встановили проблискові маячки.

Червоні хрести, які позначають швидку допомогу, правда, довелось замалювати. Бійці пояснили, що ворог може стріляти прицільно саме по червоних хрестах.

Тепер у хлопців на передовій є якщо не залізний кінь, то поні точно.

«Ми звернулись до нашої швидкої, вони виділили двоє носилок, костурі. Волонтери з Мечникова поділились медикаментами, крапельницями.

Усі потроху допомагають, там «відсипали», там ще щось додали, так і зібрали, що змогли», - розповідає Дмитро Резніченко.

Інші новомосковські волонтери «поділились» крупами, овочами, хтось дав меду, сухарів, хтось передав посилку, яку треба доставити в зону АТО. Машина не поїхала порожньою.

Але найважливіше в ній – це не продукти та ліки. Найважливіше – це хлопці, які знову, після 10-денної відпустки вдома, повертаються туди, де не буває не страшно.

Олександр та Дем'ян. Їх часто питають, чи не брати вони. Хлоп­ці, сміючись, відповідають: «Ми просто разом служили»
Олександр та Дем'ян. Їх часто питають, чи не брати вони. Хлоп­ці, сміючись, відповідають: «Ми просто разом служили»

Як брати

Ми побачились з бійцями, коли вони уже отримали свою машину. Перед цим новомосковські волонтери зустріли їх в Дніпропетровську з потяга, нагодували сніданком та почали вантажитись.

Хотілось поговорити з кожним, дізнатись їх власну історію захисту своєї землі. Хотілось просто передати відчуття і впевненість у тому, що їх цінують, люблять і чекають. Навіть ті люди, про існування яких вони не здогадуються.

Усі «хлопці» різного віку: серед них поважні чоловіки з добрими очима, юнак, який мріє встигнути «народити дитинку. Хоч одненьку», ті, у кого вже є двоє дітей.

До війни вони мали дуже мирні професії. Зараз у 128-й воює Олександр, у якого був бізнес з надування повітряних кульок, Дем’ян, який працював ювеліром.

Про цих двох можна знімати кіно. Тим більше, що Дем’ян видається схожим на актора з популярного американського серіалу.

Колись вони разом служили строкову службу. Потім майже 9 років не бачились, не підтримували ніяких контактів. У березні кожен окремо пішли добровольцями до військкоматів.

Олександр каже, що хотів служити у батальйоні «Київська Русь», бо там уже був його знайомий. Але воєнком вирішив інакше. Так колишні співслуживці зустрілись знову. Тепер їх часто питають, чи не брати вони. Хлопці, сміючись, відповідають: «Ми просто разом служили». На шиї у Олександра подарунок Дем’яна – срібний кулон – сокира Перуна. І чомусь стає одразу зрозуміло, що подарунок друга берегтиме його не гірше, ніж молитви рідних.

У кожного з бійців на формі є шеврони, де написано «Призрак». Таку назву самих себе хлопці почули з радіоперехоплення розмов сепаратистів, як вони кажуть з «Сепар.fm».

У кожного з бійців на формі є шеврони, де написано «Призрак». Таку назву самих себе хлопці почули з радіоперехоплення розмов сепаратистів, як вони кажуть з «Сепар.fm».
У кожного з бійців на формі є шеврони, де написано «Призрак». Таку назву самих себе хлопці почули з радіоперехоплення розмов сепаратистів, як вони кажуть з «Сепар.fm».

З вересня по грудень сепаратисти урочисто оголошували 4 рази, що бригада знищена, і 12 разів, що їх «взяли». Бійцям тільки залишалось оглядатись по сторонах, дивитись один на одного і знизувати плечима. Для сепаратистів було загадкою, як вони щоразу «оживають» і дають гідний відпір.

«Дай Бог здоров’я їх коригувальнику», - сміючись додавали наші хлопці.

Якщо про «кіборгів» у нас достатньо інформації, то про «призраків» або «привидів», які протягом 4-х місяців утримують «дебальцівську дугу» поки що не кричать на всіх телеефірах. Але хлопці не сумують.

Власний дизайн шеврону, відданість обраній справі, щоденне виконання наказів, «роби, що можеш, і хай буде, що буде», жарти про рабів та малюків на сніданок, обід і вечерю, мрії про третю дитину – сина, - щоб було, з ким ходити на рибалку.

Усе це маленькі фрагменти їх життя. Нашого з ним життя. Тому що вони зараз пов’язані так нерозривно, як не можна було уявити ніколи. Ми всі є тут, де мир, тому що вони є там, де війна.

Матеріальна допомога. Допомогу для військових можна принести особисто за адресою м. Новомосковськ вул. Леніна, д.12 офіс №2 Рекламна агенція «ФОРМАТ» (будівля колишнього готелю, навпроти музшколи), контактна особа Анна. 

Грошова допомога. Гроші можна перерахувати на картку ПриватБанку 4731 2171 0308 4966 - Дмитро Резніченко.

Координатори. Уточнювати потреби можна за вказанами телефонами: (050) 99 22 677 - Євген, (067) 72 23 924 - Дмитро.

Інформація в інтернет. Слідкувати за оновленнями на сторінці руху у Facebook: https://www.facebook.com/ridnemistonovomoskovsk