Надія на одужання молодої мами є! Як допомогти?

З родиною Ганни Гнатівни Каліти, її донькою та онуком ми зустрілись у паку ім. Сучкова біля підніжжя «горбатого мосту». Чоловік Ганни Гнатівни залишився вдома на господарстві, так би мовити. Лихо спіткало цю родину три роки тому коли донька, Наталя, народила синочка Єгорку. 

Надія на одужання молодої мами є! Як допомогти?

«Це почалося після народження дитини. Якби ж зараз лікарі були від бога, як раніше! Тоді якийсь глухий сліпий фельдшер у селі був на своєму місці! Ні з ким йому було консультуватись, телефонів не було – не те що мобільних! Але ж і діагнози ставили і успішно лікували! А зараз чи неуважні лікарі, чи навіть і не знаю у чім річ!» – розповідає Галина Гнатівна.

Перед пологами у Наталі, доньки Галини Гнатівни, почалося кисневе голодування.

«Його ж можна визначити при вагітності?!», - задається вона зараз риторичним питанням.

Наталка жалілася лікарям: «У мене дитина б’ється». А лікарка каже: «Нічого-нічого так і повинно бути!». На 34 тижні майбутній мамі стало погано, і все гіршало. «Ми швиденьку у лікарню, а там говорять, що матка відкрита вже на 4 пальці – передчасні пологи! Мені терміново дають список, я іду скуплятись, і ми народжуємо хлопчика 2 кілограми 50 грамів», - згадує Галина Гнатівна, як стала бабусею.

Малого забрали до Дніпропетровська, як недоношеного, а Наталка залишилась у пологовому відділенні Новомосковська.

«Ми дуже намагалися зберегти молоко для дитини! Але не вдалося, бо коли їй зняли шви і «поклали» у Дніпропетровськ до малого, то там же їх сумішами годують – Єгорка ослаб, схуд до 1 кілограма 700 грамів - не міг смоктати», - пояснює пані Галина.

Згодом хлопчик почав набирати вагу, і за місяць їх з мамою виписали.

З дитиною було стільки складнощів, що Наталя не помітила негараздів із власним здоров’ям. Їй було увесь час погано, скаржилася на слабкість, з’явилась кров у сечі, але ж пологи важкі, передчасні. Потім здали аналізи – діагноз – гематурія.

«Уже три роки лікують, а кров як була у сечі, так і є!», - говорить вона.

І почалося: лікування, обстеження, знову лікування. Однак стан Наталки не покращувався. Кількість шпиталізацій порахувати не можуть ні мама Ганна Гнатівна, ні сама Наталя. «Після кожного обстеження наче з’являється надія – розуміємо, що робити далі. Але після лікування не ліпшає – ми знову впадаємо у відчай!», - говорить Ганна Гнатівна.

Найбільшою проблемою зараз є те, що діагноз Наталії досі не поставили. Спочатку говорили, що це - нефрит, потім що це -гломерулонефрит, а потім знову повернулись до попереднього діагнозу. Стан Наталії, насправді, не поліпшується: увесь час тримається підвищена температура близько 39 *С.

Справа у тому, що гломерулонефрит - захворювання аутоімунне і лікуванню не підлягає – тут тільки питання часу, коли нирки перестануть виконувати свої функції. Нефрит, хоч і тяжке захворювання, однак лікується – а це означає надію.

Наталці тільки виповнилось 26 років, росте син. Єгорові зараз лишень три рочки. Він дуже скучає, коли немає мами поруч і супиться щоразу як мама відходить, бо боїться, що вона знову зникне на кілька місяців, потрапивши до лікарні. 

Останнє загострення хвороби тривало більше року: «8 місяців лежали у Новомосковській терапії, до того 4 місяці лежали у гінекології – не могли визначити, що у нас, потім у інфекційному відділенні. – розповідає мама Наталки, - потім нас відправили до Дніпропетровська у нефрологію, ми там лежали кілька місяців, але це дуже далеко для нас. З малим я не наїжджуся, а самі знаєте, як у лікарні годують – донька їсти хоче. Тому ми стали отримувати призначення там, а лікуватись тут, за місцем проживання».

Минулого року Ганна Гнатівна почула про світило нефрології – лікаря Дмитра Іванова з Києва, не вагаючись записались на прийом за телефоном і помчали з донькою до Києва. З великими труднощами змогли розшукати-таки лікарню, бо за однією адресою сказали, що лікар закордоном, за іншою - спрямували до військового шпиталю. Але дівчатам вдалося знайти свого фахівця.

Черга була велика, і за ті 20 хвилин, які відведені на огляд, лікар і половини медичних виписок не встиг переглянути – однак його призначення виявилось ефективнішим, ніж усі попередні – Наталії справді покращало – температура спала і болі поменшали, щоправда і в копієчку влетіло.

«Мені на п’ятницю потрібно було 3600 гривень, Наталці крапельниці ставили тоді з сильними антибіотиками. Я на п’ятницю гроші не дістала, а дістала аж на понеділок. Мені тоді й кажуть, що за 5 днів мені потрібно заплатити 6000 грн – по 1200 грн на день! Загалом 10 тисяч обійшлося, і це ж не вперше!», - говорить Галина Гнатівна.

Однак гормональна терапія дала свої ускладнення – Наталка набрала вагу. Звісно, зараз соромиться цього, адже за природою вона струнка та тендітна. Втім молода жінка і до цього навчилась ставитись по-філософськи: «Якби одужати, все інше додасться», - говорить вона, заледве посміхаючись.

Після лікування, вже отримавши помітне покращення стану здоров’я, Наталя пройшла нове обстеження, включаючи томограму, яка теж коштує більше 2000 грн. Наталочка, сама медпрацівник, і як співробітнику лікарні, їй зробили знижку – цілих 139 гривень. Але і на тому велика подяка, бо у родини кожна копійка на рахунку. Увесь колектив лікарні вирішив підтримати свою колегу - зібрали для Наталки кілька тисяч гривень. Враховуючи більш ніж скромну зарплатню медиків – це щирий крок на зустріч.

Читайте також: 
Волонтери без кордонів

Проблема фінансування для родини залишається дуже гострою! Наталя не може вийти на роботу за станом здоров’я, мати і батько давно на пенсії, їм по 68 років, а ми знаємо наскільки мізерні ті суми.

Коли Наталка лежить у лікарні, однієї батьківської пенсії вистачає рівно на один день лікування. Вже на сьогодні сім’я взяла у борг більше 70 тисяч гривень. Про комунальні платежі, а тим більше такі привілеї, як кабельне телебачення та інтернет, ця родина вже давно і не згадує. Звісно, близькі люди намагаються допомогти у скрутну хвилину – хтось позичає без відсотків, хтось просто жертвує кошти. Долучились й однокласники Ганни Гнатівни: Надія Лобанова, Лариса Рублевська, Анатолій Кирдика, Зоя Сітковська.

Зараз у родини з’яви-лась надія – нова лікар Наталки, звернула увагу на останні аналізи і з’ясувала, що причиною недугу може бути туберкульоз нирок. Це теж важкий діагноз, але принаймні це можна спробувати вилікувати! Та знову ж таки потрібні численні і коштовні аналізи. А якщо діагноз підтвердиться, то тривале й дороге лікування. Зараз родина просто не може цього собі дозволити.

Ми звертаємось до всіх небайдужих громадян нашого міста з проханням допомогти цій родині вилікувати Наталку Каліту! Вона сама виховує сина і є для нього головною людиною в житті! Хлопчина моторний, не дає спокою ні бабусі ні мамі. Бігає навколо лавки, на якій ми розташувались, увесь час тягнеться до мого фотоапарату і розповідає, що бабуся зібралась на рибалку. Ганна Гнатівна справді знаний рибалка – і зараз на її велосипеді компактно розташувалось усе обладнання для риболовлі. «Це чудове доповнення до столу. У нас такі борги, що особливо не побавишся м’ясом, але ж дитині та й Наталі потрібне здорове харчування – то і їжджу рибалити. Ось сьогодні погода гарна – похмуро – буде гарно клювати».

Ця родина не здається і навіть не скаржаться! Сподіваються, що коли Наталія одужає і вийде на роботу, їм вдасться відпрацювати все, що взяли у борг. Незважаючи на труднощі, дівчата і самі як можуть покращують світ – допомагають безхатнім тваринам.

Нещодавно виходили кішку, яку збив автомобіль неподалік їхнього будинку, а домашній улюбленець Фунтік – теж колись трапився їм на вулиці малим замурзаним кошеням!

Кажуть, рівень розвитку суспільства визначається тим, як люди ставляться до тварин та людей, які потребують сторонньої допомоги. Тож давайте спробуємо довести, що ми, новомосковці, можемо вважати себе цивілізованою спільнотою!