Нові імена Новомосковська. Що буде перейменовуватись?

У четвер, 9 квітня, Верховна Рада проголосувала за прийняття закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».

Тепер для того, щоб закон вступив у силу, його має підписати Президент, але, схоже, що із цим затримки не буде.

Крім галасу, який здійняв закон у російських засобах масової інформації, українців більше за все зачепило перейменування населених пунктів та вулиць, які названі на честь радянських діячів.

Ця тема вже встигла обрости спекуляціями, чутками та міфами. Ми спробуємо розібратись, що чекає на новомосковців, і чи правда, що тепер вони житимуть у Самарі Дніпровської області на вулиці Українській замість, наприклад, Радянської.

Нові імена Новомосковська. Що буде перейменовуватись?

Злочин і кара

У законі подане велике обґрунтування необхідності засудження злочинів тоталітарних режимів, у том числі комуністичного, з посиланнями на міжнародні резолюції та Загальну декларацію прав людини ООН.

«Цей Закон засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні та визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки», - вказано у нормативному акті.

Згідно з нормативним актом забороняється публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, публічне використання і пропаганда їх символіки, встановлюється порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму (перейменування населених пунктів, установ, організацій тощо); вводиться обов’язок держави здійснювати розслідування і оприлюднення інформації про злочини, вчинені представниками тоталітарних режимів.

Згідно із законом, пропаганда зазначених режимів - це публічне заперечення (зокрема, через ЗМІ) злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму; поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру зазначених режимів, діяльність радянських органів держбезпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьби проти борців за незалежність України у XX столітті; виготовлення та/або розповсюдження, а також публічне використання продукції, що містить символіку зазначених режимів.
Законом встановлено широкий перелік символіки режимів. Так, символіка комуністичного тоталітарного режиму включає, зокрема:

  • Будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР та інших республік;
  • Їх гімни, прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа і молота, п’ятикутної зірки і т.п .;
  • Символіка комуністичної партії або її елементи, найменування комуністичної партії;
  • Зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які займали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади і управління СРСР, починаючи від секретаря райкому та вище, працівникам радянських органів держбезпеки;
  • Пам’ятники, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю компартії, встановленням радянської влади на території України і т.д. (Крім пов’язаних з опором і вигнанням фашистських окупантів з України або з розвитком української науки і культури);
  • Зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, які займали керівні посади в компартії, вищих органах влади і управління СРСР, УРСР тощо;
  • Назви населених пунктів, площ, вулиць, парків, мостів та інших об’єктів, підприємств, установ, організацій, в яких використані імена або псевдоніми вищевказаних осіб, події, пов’язані з встановленням радянської влади на території України і подібне.
  • Символіка націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму включає:
  • Символіку, найменування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини,
  • Державний прапор і герб нацистської Німеччини 1939 - 1945 років;
  • Зображення, написи, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини;
  • Зображення гасел даної партії, цитат осіб, які займали керівні посади в партії, вищих органах влади і управління нацистської Німеччини та на окупованих нею територіях в 1935 - 1945 роках.

Кримінальний кодекс допов-нюється новою статтею 436-1, яка встановлює відповідальність за виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки і пропаганду комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Визначена законом санкція за порушення вказаних норм - обмеження/позбавлення волі на строк до 5 років. А якщо злочинні дії вчинені представником влади, повторно, організованою групою або з використанням ЗМІ - передбачено позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Саме тут важливо зазначити, що зміна назв не стосуватиметься тих персон, чиї імена пов’язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України.

Заборона не поширюється на використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в експозиціях музеїв, тематичних виставках, наукових, навчальних посібниках, підручниках та інших матеріалах освітнього і наукового характеру (за умови, що це не призводить до заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, злочинного характеру націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму), під час наукових досліджень та поширення їх результатів у не заборонений законодавством України спосіб, на надгробках, пам’ятниках та пам’ятних знаках, розташованих на території кладовищ (цвинтарів), під час викладення або реконструкції (зокрема історичної) історичних подій, а також на колекціонування такої символіки. 

І це мінус один міф. Україна найбільше постраждала під час Другої світової війни. Кількість загиблих українців вимірюється мільйонами, величезна кількість боїв відбулась на території нашої держави – усе це заслуговує на пам’ять і не заперечується у жодній зі статей закону.

Більше того, у законі вказано, що комуністичною символікою, яка підпадає під заборону, є вказана, але крім пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури.

Отже, ніхто не заперечував права ветеранів брати участь у параді Перемоги з бойовими нагородами, що б на них не було зображено.

Якщо ще більш спростити та узагальнити положення закону, то під заборону не підпадають те, що пов’язане із перемогою нацизму та утвердженням української науки та культури.

 

Перейменування у Новомосковську

Парад до Дня Перемоги відбувається раз на рік, ветеранів тієї війни стає все менше. А нові назви вулиць та інших топографічних позначень будуть змінені уже найближчим часом, і жити на них усім їх мешканцям.

Ми вирішили дослідити, які назви будуть змінені згідно з визначеннями, вказаними у законі.

У Новомосковську близько 235 назв вулиць та провулків. Із них мають перейменувати більше 30 назв.

Рішення про те, на які назви будуть змінені «комуністичні» вулиці, мають приймати депутати місцевої ради протягом 6 місяців з дня набрання законом чинності.

Але якщо у встановлений термін вони не приймуть таке рішення, то перейменовуватиме  вулиці міський голова своїм розпорядженням. Якщо і в такому випадку термін не буде витриманий, то здійснюватиметься перейменування розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

Тобто перейменування у будь-якому разі буде. Питання тільки в тому, хто і як обиратиме, на що змінити ту чи іншу назву.

Отже, у Новомосковську згідно з законом нові назви мають бути обрані для таких топонімів:

  • вул. Комінтерну
  • вул. Піонерська
  • пров. Комінтерну
  • вул. Д.Бєдного
  • вул. Комсомольська
  • пров. Артемівський
  • вул. Радянська
  • вул. Дзержинського
  • вул. Жовтнева
  • пров. Дзержинського
  • пров. Жовтневий
  • пл. Леніна
  • вул. Фрунзе
  • вул. Щорса
  • вул. Орджонікідзе
  • вул. Пархоменка
  • пров. Орджонікідзе
  • вул. Н.Крупської
  • вул. Боженка
  • вул. Колгоспна
  • вул. Кірова
  • вул. Куйбишева
  • вул. Котовського
  • вул. Артема
  • вул. Калініна
  • вул. Леніна
  • вул. Мануїльського
  • пров. Артема
  • пров. Мануїльського
  • пров. Совхозний
  • вул. 50 років СРСР

Ми нагадаємо, від якого тоталітарного спадку вирішила відмовитись Україна і на честь кого називались у нас вулиці.

Дем’ян Бідний - поет, публіцист. Член РСДРП (б) з 1912 року. Під час внутрішньопартійної боротьби 1926-1930 рр. активно і послідовно відстоював лінію Сталіна, за що отримав різні життєві блага. Брав участь у цькуванні Булгакова. За свідченнями, розстріл Фанні Каплан відбувався у присутності Дем’яна Бєдного, який бажав подивитися на страту своїми очима заради творчого натхнення.

Артем – (Федір Андрійович Сєргєєв). Член РСДРП (б) з 1902 року, засновник Донецько-Криворізької радянської республіки, близький друг Сергія Кірова та Йосипа Сталіна.

Дзрежинський Фелікс Едмундович - політичний діяч Російської імперії, Радянської Росії та СРСР, державний діяч Радянської Росії та СРСР, професійний революціонер. Один із засновників ВЧК та організаторів «червоного терору» в Радянській Росії та на захоплених Червоною армією територіях.

Фрунзе Михайло Васильович - радянський військовик, революціонер. Після Лютневої революції начальник мінської міської міліції, організатор комітету РСДРП, Мінської Ради робочих депутатів і Ради селянських депутатів, редактор більшовицької газети «Зірка». Член ВЦВК, президії ЦВК СРСР. З 1921 член ЦК РКП(б), з 1924 кандидат у члени Політбюро ЦК.

Орджонікідзе Григорій Костянтинович - грузинський більшовик, радянський державний і партійний діяч. Член Петербурзького комітету РСДРП (б) і Виконкому Петроградської Ради. З 1930 по 1937 роки - член Політбюро ЦК ВКП (б). Член ЦВК СРСР 1-7 скликань. Відданий прихильник Сталіна.

Пархоменко Олександр Якович - після жовтня 1917 року встановлював на Донбасі радянську владу. На початку 1918 р. брав участь у репресіях проти козацтва. У 1919 р. - військовий комісар Харківської губернії. Командував групою військ при розгромі загонів Григор’єва. За «вміле керівництво об’єднаним загоном радянських військ» при взятті Дніпропетровська та проявлені при цьому мужність і хоробрість нагороджений орденом Червоного Прапора.

Боженко Василь Назарович - польовий командир та військовий діяч часів війни 1917—1921. Брав активну участь у знищенні УНР.

Кіров Сергій Миронович (справжнє прізвище — Костриков). У квітні 1923 року на XII з’їзді РКП (б) обраний членом ЦК РКП (б) .Член Політбюро ЦК ВКП (б) з 1930, з 1934 секретар ЦК ВКП (б) і член Оргбюро ЦК ВКП (б). Особистий друг Сталіна. Вбивство Кірова послужило початком масових репресій, відомих як «Великий терор». Було офіційно заявлено, що Кіров став жертвою змовників - ворогів СРСР.

Куйбишев Валеріан Володимирович - член ЦВК СРСР 1-6 скликань, кандидат у члени ЦК ВКП (б) (1921–1922), член ЦК ВКП (б) (1922–1923, 1927–1935), член Політбюро ЦК ВКП (б) (1930–1935), член Оргбюро ЦК ВКП (б) (1922–1923, 1934–1935), секретар ЦК ВКП (б) (1922–1923), член ЦКК ВКП (б) (1923–1927). Був одним з найближчих сподвижників і радників з питань економіки Сталіна. У листопаді 1934 домігся від Політбюро ЦК ВКП (б) створення Політкомісії ЦК для «боротьби з байсько-куркульським опором» в Узбекистані і сам увійшов до її складу. Політкомісія мала право стверджувати вироки до розстрілу.

Котовський Григорій Іванович. Зробив кар’єру від кримінального злочинця до члена Союзного, Українського й Молдавського Центрального Виконавчого Комітету СРСР. Член Реввійськради СРСР. З 1925 — голова ревізійної комісії Центрального управління промрадгоспами.

Калінін Михайло Іванович - політичний діяч комуністичної партії СРСР, голова ЦВК СРСР. На 1-му з’їзді Рад СРСР 30 грудня 1922 М. І. Калінін був обраний одним з Голів ЦВК СРСР. На цій посаді він залишався до січня 1938 року. 1 грудня 1934 - в день вбивства С. М. Кірова - Михайло Калінін підписав постанову ЦВК і РНК СРСР, яка відіграла важливу роль в організації та юридичному забезпеченні масових репресій.

Мануїльський Дмитро Захарович - український радянський комуністичний партійний діяч, секретар виконкому Комінтерну, голова делегації ВКП(б) в Комінтерні. За деякими джерелами, у 1945-1946 роках, виступивши ініціатором, ідеологом і керівником нової кампанії боротьби проти «українського буржуазного націоналізму», розгорнув широкомасштабну акцію з переслідування та цькування української інтелігенції, зокрема, найвідоміших тогочасних істориків Мирона Петровського та Івана Крип’якевича, письменників Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Максима Рильського та інших. Очолював делегацію України на міжнародній конференції у Сан-Франциско по створенню Організації Об’єднаних Націй.


Крім вулиць, швидше за все, будуть перейменовані й міста. Формально назва Новомосковськ не має відношення до комуністичного режиму. Але місто має історичну назву, а Новомосковська міська рада визнала Росію країною агресором. Тому не виключено, що депутати можуть розглянути й варіант перейменування міста. Але у цьому випадку вони матимуть можливість рекомендувати свою пропозицію до розгляду Верховною Радою. І вже тоді народні депутати прийматимуть рішення.

Більш однозначним є питання з перейменування Дніпропетровська. Є різні версії, які передбачають, як прибирання «-петровська», так і лише зміну обґрунтування. Наприклад, звучала версія про те, щоб вважати, що місто назване не на честь Григорія Петровського, одного з ініціаторів Голодомору, а на честь апостола Петра.

І це теж вплине на новомосковців, бо місто може стати Дніпровської або, наприклад, Січеславської області.