Новомосковці допомагають армії в АТО

Вперше про громадський рух «Рідне місто» новомосковці почули під час святкування Трійці біля міського клубу культури. Тоді вони варили кашу, продавали квас.

Після свята, об’єднані спільною ідеєю допомоги, хлопці придбали канцелярські товари та спортивний інвентар для дитячого будинку № 6, де виховуються 170 дітей.

Загострення ситуації на сході України внесло корективи у їх плани. Тепер вони допомагають армії та навіть їздять з гуманітарною допомогою в зону АТО.

Новомосковці допомагають армії в АТО

Д’Артаньян і три мушкетери

Дмитро Резніченко, Сергій Беззубкін, Євген Небожченко, Євген Семенов – це імена чотирьох компаньйонів, які разом роблять спільну справу та є «костяком» громадського руху «Рідне місто».

Усе почалось з того, що один з їх товаришів був призваний до 93-ї окремої механізованої бригади, у розвідувальну роту.

Безумовно, з ним зв’язувались, питали, як справи, переживали, чи нормально харчується. Товариш відповідав, що проблем з їжею немає, натомість є потреба в аптечках, у перев’язувальних матеріалах.

«Коли ми закуповували медикаменти, попросили аптеку, щоб дали максимальну знижку, а нам віддали по собівартості. Зараз такий час, що просити безкоштовно дуже незручно», - розповідає Дмитро Резніченко, як збирали медикаменти для військових.

Посміхаючись, додає, що «якщо дають, ми, безумовно, не відмовляємось».

Наприклад, Ірина Віталіївна Мороз дала безкоштовно 2 бочки для питної води, Надія Володимирівна Бодня з борошняного цеху дала булок штук 100.

Під час першої поїздки везли воду, ліки, солодке. Потім відвозили захист – наколінники, налокітники, рації, гарнітури.

«Їхати було страшно, це правда. Звертались до воєнкома, просили якийсь папірець, який би підтвердив, що ми свої. Воєнком сказав, що йому не підпорядковуються. Поїхали в Черкаське, не знайшли там керівництва, і вирішили їхати», - розповідає про підготовку до поїздки Дмитро.

Усе пройшло спокійно, наші блокпости на них практично не звертали уваги, а на під’їздах до визначеного місця волонтерів зустріли «свої» військові.

Потім були ще розгрузки, підсумки під гранати і ще багато чого.

Хлопці з «Рідного міста» не збирають кошти. Поки що витрачають свої або звертаються до знайомих, друзів, родичів.

«Якщо говориш, що купуєш для армії, то дуже великі знижки роблять», - пояснюють вони.

Зараз друзі на передовій говорять, що поки не варто їхати, бо дуже багато диверсантів по «зеленці».
Але, напевно, така доля волонтерів, бо, виявилось, що їх допомоги потребують і тут, у Новомосковську.

Під час першої поїздки везли воду, ліки, солодке. Потім відвозили захист – наколінники, налокітники, рації, гарнітури.
Під час першої поїздки везли воду, ліки, солодке. Потім відвозили захист – наколінники, налокітники, рації, гарнітури.

Усі військові – наші

На полігон у Черкаському прибув один з військових підрозділів, який мав провести тут стрільби перед  висуванням у «гарячі точки». З’ясувалось, що у хлопців немає багато з того, що дозволяє воювати продуктивно.

Того дня Євген Семенов та інші з «Рідного міста» їхали до них вп’яте.

Везли 100 пар шкарпеток, 70 упаковок мила для обличчя, питну воду в чотирьох 60-літрових бочках, була потреба в антисептичному засобі для ніг – усе було доставлене безпосередньо командиру.

«Ми не робимо різниці: наші чи не наші військові. Вони всі наші, всі нас захищають, як ми можемо їм не допомогти?», - питає Євген.

Військові, насправді, дуже скромно та неохоче говорять про потреби. «Невже ви зможете, невже ви цим будете займатись», - здається, військові досі не вірять, що звичайні люди готові витрачати свій час і гроші на допомогу.

У цю поїздку хлопці привезли військовим ще й активоване вугілля, вату та  марлю. Там, де може опинитись цей підрозділ, може не бути питної води. За допомогою цих нехитрих засобів можна буде створити щось на зразок фільтру.

Що привезти наступного разу, командир говорить не охоче. І соромиться, і не знає, чи встигнуть доставити.

Команда «вирушати» може надійти будь-якої миті.

Але волонтери наполягають. І можна бути спокійними: вони зроблять все можливе, щоб у бійців було замовлене.

«Моя думка, і ніхто мене не переконає в протилежному, - ми переможемо і перемога ця буде за народом України. Люди, волонтери – роблять неймовірні речі», - просто говорить Дмитро Резніченко. І не замислюється над тим, що він і його друзі, також є тими, хто наближає перемогу.