Новомосковський бізнесмен допоміг Військовому шпиталю Дніпропетровська

Волонтери, які допомагають армії та пораненим, стали героями нового часу на рівні з бійцями. Ті функції, які мала б виконувати держава, частково або повністю, виконуються простими людьми. Десятки і сотні волонтерів та десятки і сотні тисяч тих, хто їм допомагає, закуповують рідкісні препарати, здають кров, купують каски, бронежилети і навіть військові автомобілі. Звичайні люди поки що не постачають зброю, але, здається, якби постало питання збору коштів на авіаносець або пару літаків, то і це б вийшло.

Безліч історій про взаємодопомогу, самоорганізацію, співучасть та співчуття ще мають бути розказані. Добро може бути анонімним для того, хто його робить, але не для того, хто його отримує.

Крім цього, нам видається дуже важливим знати, який саме бізнес допомагає у вирішенні проблемних питань. У нас уже були бойкоти товарів компаній, які належать «регіоналам», бойкот товарів, вироблених у Росії. Логічно не віддавати свої гроші тим, хто воює проти нас.

Не менш логічно віддавати власні кошти саме тим, хто виготовляє свою продукцію в Україні, хто частину прибутку віддає на допомогу армії чи пораненим.

До речі, рух «Купуй українське» продовжує набирати обертів. Безліч повсякденних речей, які ми звикли купувати, можуть бути виготовлені не в Китаї або Росії, а в Україні. Якщо ви хочете більш детально ознайомитись з переліком українських товарів повсякденного і не лише вжитку, корисним буде сайт «Зроблено в Україні. Каталог українських виробників» та матеріали Юлії Савостіної, яка провела експеримент, чи можна прожити рік, купуючи винятково українські товари. Внаслідок експерименту вдалось з’ясувати, що це цілком реально без втрат якості продуктів та з економією коштів.
Але ми хочемо піти ще далі і запропонувати звернути увагу на український бізнес, який є соціально відповідальним та вважає за необхідне активно допомагати тим, хто зараз цього потребує найбільше – армії та пораненим.

У Новомосковську це компанія «Світеп» та її директор Андрій Перепечкін. У нашому виданні він був уже неодноразово згаданий, як благодійник та меценат. Його підприємство встановлювало пластикові вікна у школах та інших навчальних закладах, виступало ініціатором конкурсів, де головним призом було встановлення вікон для цілого класу переможця.
Але у подібних ситуаціях є проблема, над якою рідко замислюються. Часто з проханням про допомогу звертаються до тих, хто і так багато дає. Таким чином, вузьке коло людей та компаній вирішують ті проблеми, які під силу набагато більшій кількості. А люди та компанії-донори виснажують свої ресурси та з часом можуть допомагати все менше.

Отже, цілком свідомо, пропонуємо замовляти товари і послуги у тих, хто уже вкладає свої сили, кошти, виробничі потужності у допомогу. Якщо вам потрібні вікна, двері, балкони, то варто їх замовити у Андрія Перепечкіна. Чому? Читайте далі.

Новомосковський бізнесмен допоміг Військовому шпиталю Дніпропетровська

Делікатна проблема

Коли Дніпропетровськ почав приймати літаки й гелікоптери з пораненими, про це знало все місто. Сирени цілих колон «швидких» по головних вулицях обласного центру недвозначно вказували на те, що поранених багато і більшість з них у важкому стані. Найбільше поранених надходило до Обласної лікарні ім. Мечникова та Військового шпиталю. Волонтери працювали в обох закладах і оперативно повідомляли про потреби.
Одного разу до волонтерів звернулись з делікатним питанням.

«Після концерту в обласному військовому шпиталі подзвонив поранений боєць. Подякувавши всім учасникам концерту за арт-терапию, попросив волонтерів-жінок допомогти з ремонтом туалету, бо сантехніка настільки хитається, що існує небезпека отримати ще не одну травму. Адже багато бійців пересуваються за допомогою милиць; у багатьох руки-ноги в «гіпсі»! Буваючи в шпиталі, спілкуючись з медперсоналом та пацієнтами, нам, жінкам, і в голову, звісно, не приходило відвідати чоловічий туалет. Але от довелося... Щоб сфотографувати побачене і знову звернутися за допомогою до небайдужих громадян, підприємств, установ», - написала у своєму Facebook одна з координаторів волонтерів Людмила Кострюкова.

Після цього посту з’явилась бригада ремонтників, які взялись виконувати необхідні роботи, знайшлись люди, які допомогли з будівельними матеріалами. Це все ставалось не само собою. За кожним мішком піску та метром пластикової труби стояла титанічна праця волонтерів, які питали, просили, шукали, розповідали.

Із трьох необхідних вікон знайшли тих, хто зможе поставити одне. І тоді згадалося про новомосковського підприємця, який уже неодноразово допомагав іншим.

Це був один телефонний дзвінок, коли Андрію Перепечкіну розповіли про проблему і потребу.

Дистанційно, просто після однієї телефонної розмови питання з двома вікнами було вирішено. Коли про це дізнались волонтери, не могли стримати сліз.

Пізніше та ж Людмила Кострюкова написала: «Коли зберуся з грошима склити лоджію, то замовлення буду робити у «Світеп», хоч «Компанія Ікс» і розташована на сусідній вулиці. Енергетика у вікон «Компанії Ікс» не та, а вона така важлива для житла: добра й надійна».

Готовність допомогти, швидкість реакції, реальне співчуття сприяли тому, що ми вирішили більше дізнатись про Андрія Перепечкіна, про те, якою людиною він є та про його бізнес.

Можливо, з часом буде створений окремий довідник тих підприємців, які були в гущі подій та не стояли осторонь, чий патріотизм мав ще й економічний вимір.

За кожним мішком піску та метром пластикової труби стояла титанічна праця волонтерів, які питали, просили, шукали, розповідали.
За кожним мішком піску та метром пластикової труби стояла титанічна праця волонтерів, які питали, просили, шукали, розповідали.

Виробництво допомоги

Виробництво компанії «Світеп» знаходиться у Новомосковську на перетині трас Харків-Симферополь і Донецьк-Дніпропетровськ. Окрім зручності в доставці, це ще й символічно, бо вікна вони встановлюють по всій країні і робили це навіть в Криму.

Біля входу в цехи - клумби, стоять велосипеди та мопеди працівників, на вулиці практично не чути шум виробництва. Пан Андрій пропонує показати весь ланцюжок виготовлення вікон.

Якщо ви згадаєте, як детально, багатослівно та з захватом молоді батьки розповідають про успіхи та особливості своїх дітей, то хоча б приблизно зможете уявити, як Андрій Перепечкін розповідає про свої вікна.

Про те, які високоточні та дорогі станки використовуються, щоб різати пластик можна було під точним кутом у 45 градусів, якої товщині профіль, як витримуються стандарти Rehau, як спеціально ламають випробувальні зразки, щоб перевірити їх на міцність, як технологічні отвори дбайливо замащуються силіконом, щоб туди не потрапила пилючка, як встановлюються ущільнювачі, як прискіпливо контролюється якість навіть тих деталей, які ніколи в житті не побачить замовник.

У 2002 році у комп’ютерному клубі у Вільногірську брати Перепечкіни поставили виставковий стенд і розпочали свою дилерську роботу. Так тривало до 2006 року. У 2006 році купили цибулесховище та почали робити відливи та антимоскітні сітки. Проектувала зміни цього приміщення мати двох братів-засновників. Весь бізнес був родинним з самого початку, логотип з котом на сімейній нараді був визнаний найкращим. Зараз у кожного з братів по троє дітей та компанія, з однозначним символом домашнього затишку. З колишнього цибулесховища зроблене високотехнологічне виробництво,  а 1% від прибутку компанія спрямовує на благодійність.

«Зараз «Світеп» - авторизований партнер Rehau.
«Зараз «Світеп» - авторизований партнер Rehau.

«Зараз «Світеп» - авторизований партнер Rehau. Якщо в стандартах Rehau вказано, що має бути 4 шурупи і визначена товщина профілю, то саме так і буде. Ніяких відхилень від якості», - розповідає Андрій Перепечкін.
Те, що не можна зробити за допомогою комп’ютеризованих машин, робиться вручну. Нестандартні замовлення проходять такий же суворий контроль якості.

У компанії піклуються про працівників. Кімната відпочинку, соціальні пакети призвели до того, що в організації практично немає «тікучки». Чотири майстри їздять працювати з Дніпропетровська. Є працівники, які в команді практично від самого початку, дехто працює уже 7,5 років.

Всього працює близько 60 осіб. При чому уважно ставляться до всіх без винятку: і до менеджерів, і до тих, хто зайнятий безпосередньо на виробництві, і до тих, хто доставляє готову продукцію. Навіть вантажників Андрій називає експедиторами.

Ця повага до людини, до її гідності, можливо, не дозволила Андрію поставитись до ремонту в туалеті, як до чогось непотрібного. Вигрібна яма чи нормальний санвузол – погодьтесь, є різниця в тому, як почуває себе людина в місці, де її ніхто не бачить.

У цього станка 115 комбінацій в пам’яті. Він автоматично «розбирається», який профіль обробляється. Орієнтовна вартість близько 50 тисяч євро. Андрій Перепечкін може працювати сам на будь-якому обладнанні.
У цього станка 115 комбінацій в пам’яті. Він автоматично «розбирається», який профіль обробляється. Орієнтовна вартість близько 50 тисяч євро. Андрій Перепечкін може працювати сам на будь-якому обладнанні.

Показуючи, як працює підприємство, пан Перепечкін часто використовує слова «цікавий станок», «дуже важливий етап», «високоякісна», «європейська», «оригінальний». Він визнає, що у комплектуючих та фурнітури є аналоги, які дешевші та простіші, але усвідомлено вирішив не економити на якості.

Це дало свої плоди. Практично повна відсутність прямої реклами компенсується «сарафанним радіо». Одного разу замовивши виріб у «Світеп», замовники радять їх друзям та знайомим.

Кризу 2008 року та спад замовлення зараз практично не відчули. Так, певні складнощі є, але репутація працює
на них.

Наприклад, одне із замовлень уже надійшло зі Слов’янська. Добрі вікна тепер будуть і у звільненому місті.

Вікна у лікарні ім. Мечникова, на Космічній теж встановлювали вони. Забудовники готові платити за якість продукції «Світеп», замовляючи осклення всього будинку. «Раніше для забудовників найголовніше було подешевше. Зараз хочуть, щоб якісно, щоб людям сподобалось. Інакше просто не зможеш працювати», - розповідає про свій «секрет успіху» власник і директор компанії.

Начальник виробництва Кирило Валерійович Денисенко на питання, з якими складнощами йому доводиться стикатись, відповів: «У нас все легко і просто». «Із замовленнями все складніше, але ми не будемо скаржитись», - говорить, коли питаю про обсяги робіт.

«Я дуже радий, що у нас зараз є команда. Хоч це, може, і банально звучить, але це працює», - додає Андрій Перепечкін
«Я дуже радий, що у нас зараз є команда. Хоч це, може, і банально звучить, але це працює», - додає Андрій Перепечкін

Як бізнесмени, брати Перепечкіни розуміють, що додана вартість складається ще й з репутації, з таких нематеріальних речей, як довіра і повага.

Андрій говорить, що йому приємно робити добрі речі. Наводить приклад зі школою № 7. «В душових у дівчат вікна були в одне скло. Там холод стояв страшний. Для нас, як для виробника, допомога у заміні вікон, не є чимось страшним чи не підйомним. Але такі рішення приймаються всім колективом. Ми виходимо на зібрання в цех, розповідаємо про потребу і питаємо працівників, чи готові вони безоплатно зробити кілька вікон для вказаної цілі.

Якщо рішення приймається, то ми приступаємо до роботи», - описує він власну систему благодійності.

У колективі знають, для кого і як вони роблять вікна. «Для мене дуже важливо, що наші працівники знають, що вони долучаються до добрих справ. З іншого боку, ми завжди готові їм додатково віддячити. Наприклад, на День захисту дітей всіх дітей «Світеп» відвезли кататись на теплоході до Дніпропетровська. Потім була прогуляна у парку Шевченка, для татусів – гра у футбол», - пояснює свою філософію Андрій.

«Я дуже радий, що у нас зараз є команда. Хоч це, може, і банально звучить, але це працює», - додає директор.

Працівники віддячують тим же. Колись наладчику обладнання стало погано, коли один зі складних станків вийшов з ладу. «Він кожен болтик знає, ставиться до обладнання просто, як до дітей», - говорить Андрій.

«Виріб має бути виробом. Я чудово знаю, як працюють прислів’я «скупий платить двічі», «ми не настільки багаті, щоб купувати дешеве». Тим більше, у мене перед очима приклади, коли пенсіонер в селі збирає на одне вікно, і для нього це може бути дорожче, ніж комусь посклити цілий котедж. Тому економія на якості серед великих замовників стає усе менш поширеним явищем», - пояснює підхід до ціноутворення та якості продукції.

«Я не розумію тих виробників, які відмовляють в допомозі, навіть якщо це не коштує якихось страшних сум. Важливо робити трохи більше, ніж можеш», - каже Андрій
«Я не розумію тих виробників, які відмовляють в допомозі, навіть якщо це не коштує якихось страшних сум. Важливо робити трохи більше, ніж можеш», - каже Андрій

Про благодійність Андрій розповідає лаконічно та без хизування.

«Щоб нічого не вигадувати, я відповім просто. Є компанія Rehau. Ми працювали з різними виробниками. Але Rehau дуже соціально орієнтовані. Ми теж звертаємось до них, просимо профіль на ті чи інші благодійні проекти, вони йдуть нам на зустріч. Ще мабуть мені важко відмовляти людям. Коли приходять з інтернату, для мене, як виробника, допомогти їм не дуже складно. Я не розумію тих виробників, які відмовляють в допомозі, навіть якщо це не коштує якихось страшних сум. Важливо робити трохи більше, ніж можеш. Я вірю, що існує якийсь четвертий вимір. Ми так  працюємо і такими нас знають. Так, ми комерсанти, ми маємо отримувати прибуток. Але ми вирішили частину прибутку витрачати на ці цілі», - пояснює він.

Андрій у ролі батька не надто прагне забезпечити своїм дітям все. Вважає за краще дати їм можливість досягти своїх цілей. «Я маю дати їм освіту і любов. Вони мають самі заробляти. Інакше не буде імунітету перед життєвими складнощами», - говорить Андрій. Його старший син, якому 16 років, влітку підпрацьовує на виробництві. Все абсолютно по-дорослому та без преференцій. Зарплатню син отримує в бухгалтерії залежно від зробленого.

Колись Андрій Перепечкін з братом спали по черзі, бо була одна розкладачка й один матрац. Зараз спільно пережиті складнощі вважають запорукою міцного союзу і спільного бізнесу. «Спогади про це допомагають виживати, не забувати про те, з чого все починалось», - говорить бізнесмен, який не може відмовити в допомозі тим, хто її потребує.