Почесному громадянину Новомосковська Івану Стороженку – 85!

Є люди, які заряджають оточуючих своєю енергією, наполегливістю та завзяттям. З Іваном Сергійовичем Стороженком я познайомилась після святкування його 85-річного ювілею і не могла повірити, що переді мною літня людина. Вогонь в очах, полум’яні промови про історію та майбутнє нашої неньки України, плани на майбутнє – усе це ознаки сили духу, справжнього громадянина і борця за свої ідеї. Шлях до пізнання і дослідження омріяної теми «військового мистецтва козацького війська» був непростим, але жодні перепони не спинили справжнього патріота. Нині Іван Стороженко – почесний громадянин Новомосковська, приклад для підростаючого покоління мешканців нашого міста. 

Почесному громадянину Новомосковська Івану Стороженку – 85!

Життєвий шлях

Народився в с. Ревівка Світловодського району Кіровоградської області у сім’ї шахтаря та колгоспниці. Після 7-річної Ревівської школи у 1948 році вступив до машинобудівного технікуму в м. Кременчук.

У квітні 1950 р. був призваний до лав Радянської Армії, до літа 1951 р. навчався в сержантській школі у м. Ново-Борисові (Білорусь). Водночас закінчив екстерном 8-10 класи середньої школи, що було доволі рідкісним явищем на той період. Того ж року отримав рекомендацію до вступу на радіотехнічний факультет Ленінградської військової інженерної академії зв’язку. У 1953 р. факультет Академії був переведений до м. Києва, де на його базі було створене Київське вище інженерне радіотехнічне училище військ протиповітряної оборони (КВІРТУ), яке Іван Стороженко закінчив у 1956 р., отримавши військове звання інженера-лейтенанта та диплом військового інженера з радіолокації.

Під час служби Івана Стороженка цінували за високий професіоналізм і наукове мислення, щодо розробки нових способів сучасної збройної боротьби. Він ніс службу на найвідповідальніших напрямках, зокрема в штабі 2-ї танкової армії в Німеччині (1956–1964 рр.), 6-ї танкової армії в м. Дніпропетровськ (1964–1970 рр.), в штабі Центрального угрупування радянських військ в Чехословаччині (1970 – 1976 рр.). Молодий фахівець був залучений до розробки і реалізації надсекретної регіональної системи протиповітряної оборони СРСР і країн Варшавського договору.

Воєнний історик. Доктор історичних наук (2008). Головний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії історії Придніпровського регіону у складі кафедри історіографії та джерелознавства історичного факультету ДНУ. Лауреат премії ім. Д. І. Яворницького (1990), лауреат нагороди ім. Ярослава Мудрого АН ВШ України (2001), стипендіат Фонду інтелектуальної співпраці «Україна – XXI століття» (2002), Заслужений науковий співробітник Дніпропетровського національного університету (2004).

 

Наука як мрія

Прагнення до нових знань і захоплення військовою наукою ще під час навчання в Академії привели Івана Стороженка до теми військового мистецтва українців, про яке не було інформації у тодішніх радянських підручниках для військових вузів.

«На першій же лекції у Ленінградській військовій інженерній академії зв’язку я виявив, що наша нація не мала власної історії воєн, її ніхто не фіксував і не досліджував. На той час військову історію періоду Київської Русі присвоїла собі Москва, а вивчення козацтва було просто заборонено. Я вже тоді розумів, що військова історія може бути лише у нації. У етносу чи групи людей військової історії бути не може. Щоб дослідити мистецтво війни минулого, треба дуже добре знати сучасне. 18 років я прослужив за кордоном і мав можливість вивчати найкращі зразки техніки, бачити, як працюють військова тактика і стратегія. Ще тоді, під час навчання, я присягнув, що Україна матиме свою військову історію!», - розповів Іван Сергійович.

Рішучість молодого вченого здолала заборони й переслідування. Ще наприкінці 60-х років він намагався почати дослідження з цього питання, навіть отримав дозвіл від КДБ на розробку теми, але військова служба покликала Івана Сергійовича до Чехословаччини на розробку системи ПВО країн Варшавського договору. Мрію дослідити козацтво відклав до демобілізації. Однак  навіть після звільнення у запас у 1976 р. у званні підполковника-інженера і влаштування на роботу в Дніпропетровський національний університет він не зміг працювати над темою козацтва легально. Саме пройшли масштабні арешти політично неблагонадійних після хрущовської відлиги. Працювати по темі запорізького козацтва йому дозволили тільки через 12 років - під час «горбачовської перебудови» (1988 р.), коли радянська машина боротьби з національно-визвольними рухами почала пробуксовувати і з’явились перші паростки української національної наукової думки.

За ініціативою і зусиллями Івана Стороженка на історичному факультеті університету була створена науково-дослідна лабораторія історії Придніпровського регіону, у якій він і розгорнув свої дослідження - пошуки і опрацювання архівних і літературних джерел, пошуки в польових експедиціях. Здобуті таким чином об’єктивні історичні свідчення, дозволили довести помилковість деяких існуючих поглядів і встановити достовірність уточнених ним маршрутів козацьких походів і полів битв.

Починаючи з 1989 р., крім наукових статей, написав і видав у видавництві «Січ» та університетських друкарнях (у співавторстві й самостійно) низку наукових і науково-популярних книжок, присвячених історії українського козацтва.

 

Почесний громадянин Новомосковська

Іван Сергійович Стороженко оселився в Новомосковську лише в 2000 році. У наше місто його привела романтична історія. Після смерті дружини і тривалого трауру Іван Сергійович зміг знову зустріти справжнє почуття і переїхав до рідного міста своєї Надії – до Новомосковська. Своїм активним довголіттям Іван Сергійович завдячує, зокрема, і щасливому шлюбу.

Секретом гарних стосунків у родині відомий науковець поділився і з нами. «Батько загинув, коли мені було 11 років, тож поради і настанови мені давав дід по матері. Коли я їхав на навчання, він сказав мені: «Згодом ти одружишся, запам’ятай: ніколи не сперечайся з дружиною, бо сам жінкою станеш! Навіть якщо вона не права, вибачся - і побачиш, яким щасливим буде твоє подружнє життя!». Не уявляєте, як допомагає мені настанова мого дідуся!», - поділився життєвою мудрістю Іван Сергійович.

Оселившись у Новомосковську, видатний науковець присвятив чимало часу вивченню історії Новомосковська. Переоцінити його заслуги перед містом просто не можливо.

«Тривалий час у дослідженнях історії Новомосковська було затишшя, особливо у радянські часи. Першим, хто відродив краєзнавчі дослідження, звісно, був Анатолій Джусов (покійний). А потім у місті з’явився ще один визначний вчений Іван Сергійович Стороженко. Дух пошуку, дух захоплення історією рідного краю, дав таке піднесення нашому місту. Навколо цих двох науковців згуртувалась ціла когорта молодих учених, що привело, своєю чергою, до значного зацікавлення простого населення історією нашого міста, питаннями, які ще років 10 тому, взагалі, нікого не цікавили. Тому роль Івана Сергійовича, саме як каталізатора, визначна – він дав поштовх виникненню зацікавленості людей власною історією, генеалогією!», - розповів про ювіляра начальник управління культури та туризму Новомосковської міської ради Віктор Шаликін.

Необхідність перейменувань давно була на часі, на думку Івана Сергійовича Строженка. «Багато людей проти перейменування вулиць іменами героїв, бо, говорять, зміниться влада - і знову доведеться перейменовувати. А я їм заперечую: ні, вже ніколи не зміниться влада! Україна не буде більше колонією, а українці рабами на власній землі! Бо є така історична закономірність – нація, яка не готова померти за свою свободу, ніколи її не матиме! І як не боляче зараз це бачити, але ми вже пролили кров за нашу незалежність, уже так багато українців померли за свободу цієї землі – це не марно! Ми ніколи більше не повернемось у рабство!».

Активна життєва позиція цього невтомного шукача історичної правди, нерідко приводить його до владних кабінетів. З міським головою Новомосковська Сергієм Морозом відпочатку склались довірливі і теплі взаємини. «Мені імпонує гуманність Сергія Анатолійовича, його людяність, доброзичливість, він завжди уважний і відгукується на будь-які наші звернення. Але ж треба розуміти, що не все залежить від однієї людини. Коли у міського голови щось не вдається, я його заспокоюю: «Якщо Вас лають люди – не зважайте. Згадайте Шарля де Голля, жоден французький очільник не зробив для країни так багато, як він, і жоден не впав у таку немилість у французів. Люди так влаштовані, що не можуть одразу осягнути користь справ керівника – мине час і наступні покоління оцінять!». Ось така історична правда.

Долучаємось до привітань на честь ювілею Івана Сергійовича Стороженка з найщирішими побажаннями міцного здоров’я та наснаги для нових звершень!

Ілона Шевченко