Весняні паростки

Юнацькій відділ міської бібліотеки хоче запропонувати вірші  своїх молодих читачів. Можна тільки дивуватись, яка талановита наша молодь... Вірші  відтворюють найяскравіші їх почуття. Вони небайдужі, люблять життя, займають активну життєву позицію та мають любов до поетичного слова.

Весняні паростки

Коневецька Дар’я. Студентка 3-го курсу ДНУ ім. О. Гончара. Займається вокалом, хореографією, пише вірші. Член Новомосковського поетичного об’єднання «Сарма».

Повертайся живим!
Я дякую тобі, солдате,
За те, що в цей нелегкий час
Ти йдеш за правду воювати,
За мир, за волю і за нас.
Твоя любов до Батьківщини
Дає надію щиру нам,
Що буде вільна Україна.
По золотим її степам
Літати буде щастя, воля,
Веселий український  спів,
Щаслива  буде  наша  доля,
Не буде більше ворогів!
І сонце радісно засяє,
І защебече соловей,
По травці коник  застрибає.
І залунає спів дітей.
Ми  всі з тобою, наш солдате,
Душею, серцем всім  своїм.
Наш любий друже, милий брате,
ПОВЕРТАЙСЯ  ЖИВИМ!!!

 

Унгер Анастасія. Навчається у 11 класі ЗСШ №6. Із задоволенням проводить час у колі родини та друзів, бере участь у літературних конкурсах, захоплюється поезією, почала вести свій сайт, де планує розміщувати нові свої вірші. У 2014 році посіла друге  місце у міському конкурсі «Собори наших душ» до 200-річча Т. Г Шевченка.

Ви лише вірте…

Прийшов ось час, і ми відкрили очі
І Вам, вклонились низько до землі,
В окопах сидите ви дні і ночі,
А дім свій рідний,
бачите лише у сні.
Ви захищаєте свою країну,
Свою тендітну неньку –
любу Україну,
І не   шкодуєте своє життя,
Я вірю в вас,за вас молюся
як матір за своє дитя.
І пам‘ятайте, люди знають,
що ви повернетесь живими
Тримаючи в руках
знамення перемог,
Ви головне тримайтеся,
та долі все  довірте
Любов свою  Вам подарує Бог.
Ви лише вірте, любі вірте…
Всі рани ваші заживуть,
Сім’ю свою побачити, ви мрійте

А йому й  двадцяти не було…
Десь там недалеко сивіє могила,
Тугу серцю  несе  з висоти.
Лежить там солдат,
що на фронті загинув.
А йому не було й двадцяти!
Іще молодим,
але сильним, завзятим
Він пішов на пекельну  війну
За батька і матір своїх воювати
І за рідну свою сторону.
Страшне море крові його не лякало
І тропа, що до смерті вела.
А люта війна,
що й на мить не стихала,
Солдатське життя забрала.
Йому перемога, 
на жаль, не судилась –
Куля вдарила, клята, в чоло.
І в небо солдатська душа відлетіла,
А йому й двадцяти не було…

Провідний бібліотекар центральної міської бібліотеки, Тонконог Галина