Якою бути медицині в Україні та Новомосковську

У спадок від СРСР Україна отримала розвинену систему охорони здоров’я. Вона не була ідеальною і мала ряд недоліків.

У лікарнях не було сучасного медичного обладнання, засобів діагностики, сучасних медичних препаратів і схем лікування. Але при цьому медицина була абсолютно безкоштовною і максимально доступною. У кожному райцентрі була лікарня, в селах - фельдшерські й акушерські пункти. У системі охорони здоров’я трудилися сотні тисяч кваліфікованих лікарів і фахівців. Працювала налагоджена система профілактики захворювань - обов’язкова вакцинація, сотні санаторіїв і профілакторіїв. Дітей і дорослих активно залучали до занять спортом.

Якою бути медицині в Україні та Новомосковську

Дореформаторські часи та медреформа часів Януковича

Після 1991-го року медицина в Україні переживала не кращі часи. У першу чергу через нестачу фінансування. У 2009 році у Постанові Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань» наводилася цікава статистика. У ній зазначалося, що державне фінансування охорони здоров’я в 2009 році склало 90 доларів на душу населення. Цей показник був в 60 разів менше, ніж у США, в 30 разів менше ніж в ЄС, в 20 разів менше, ніж в Росії, і в 7 разів менше, ніж у Молдові та Білорусі.

До 2011-го року, як заявляв тоді ще народний депутат Арсеній Яценюк, в Україні було скорочено 1100 лікарень (з 3800 були в Україні на момент здобуття Незалежності). Число фахівців, що працювали в медицині скоротилося з 650 тис. до 250 тис.

Мізерні зарплати медиків стали причиною масового відтоку кваліфікованих кадрів. Лікарі або виїжджали працювати за кордон, або перекваліфікувалися в менеджерів і маркетологів. І в цій сумній ситуації державні мужі не придумали нічого кращого, як оголосити медичну реформу. По суті це було просто скорочення числа лікарень, які держава не хотіла або не могла фінансувати, і звільнення значного числа медиків.

У якості головного аргументу наводили зарубіжний досвід. За словами Раїси Богатирьової, яка очолювала в той час Міністерство охорони здоров’я, у країні працювало більше лікарень, ніж це необхідно населенню: «Налічується 4, 7 лікувальних закладів та 80 ліжко-місць на 100 тис. осіб, хоча в країнах Євросоюзу ці показники становлять 2, 6 і 65 відповідно».

На думку одного з авторів медичної реформи, екс-міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука, 40% медустанов можна безболісно закрити. А на зекономлені гроші обладнати всі інші лікарні, забезпечити гідні зарплати кращим лікарям.

Ось тільки автори медреформи часів Януковича, м’яко кажучи, лукавили. Тому що, наводячи кількість ліжко-місць і число лікарів на 100000 населення в Європі, вони забули уточнити, що здоров’я населення, що живе в екологічно чистих районах Швейцарії чи Франції на порядок краще, ніж у жителів Дніпродзержинська або Маріуполя, що живуть в оточенні металургійних і хімічних комбінатів.  Та й харчуються жителі європейських країн набагато краще. Ну і звичайно, рівень медицини та сучасне обладнання дозволяли вилікувати хворого в Марселі чи Мадриді швидше і ефективніше ніж в українській лікарні.

На всі закиди щодо скорочення числа лікарень і медперсоналу тодішній міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова заявляла, що МОЗ не закриває медичні установи в рамках реформи. «Даних про закриття лікарень у нас немає, інформація такого роду необ’єктивна».

Тим часом, за даними громадських активістів, за весь час проведення реформи було закрито понад 100 лікувальних установ. Хоча реальна цифра набагато вище. Найбільше постраждали від медичних експериментів уряду області, де реформу почали впроваджувати в першу чергу. У їх числі опинилася і Дніпропетровська область.

У Дніпропетровській області «реформаторами» були закриті десятки цілодобових стаціонарів. Особливо постраждали жителі сільських районів Дніпропетровщини та маленьких міст, на які довелося 30% від чотирьох з гаком тисяч скорочених ліжок у стаціонарах. Закриття лікарень у сільських районах призвело до того, що хворим часто доводиться добиратися до найближчої лікарні 50, а то й 70 кілометрів. Уявіть, яке це для хворого – відправлятися до лікаря за 70 кілометрів. А якщо врахувати, що значна частина пацієнтів – люди похилого віку – ситуація виглядає катастрофічною.

Тільки в місті Дніпропетровську було закрито 4 лікарні і реорганізовано 24 лікувальних заклади міста та області шляхом приєднання їх один до одного. Було закрито 17 з 22 районних пологових будинків.

Результати діяльності чиновників від медицини чекати себе не змусили. За час проведення, так званої, медичної реформи у Дніпропетровській області, за даними Державної служби статистики України, з січня по листопад 2013 померло 46792 особи, з них – 264 дитини до 1 року. Дніпропетровська область посіла друге місце за смертністю, лише трохи відставши від Донецької області, яка теж була одним з пілотних регіонів, де реформували медицину.

Тільки за перший рік реформи в 2012-му кількість померлих перевищила кількість народжених у 1, 4 рази, загальна кількість смертей дітей віком до 1 року в 2012 році збільшилося майже на 8%, в порівнянні з 2011-м, за січень 2013 року кількість смертей серед дітей до 1 року збільшилася більш ніж в 1, 6 рази! Причому смертність у перинатальному періоді збільшилася в 3 рази!

До всіх інших бід медицини додалося різке скорочення фінансування. У 2012 році показник фінансування медичних установ склав 3, 8% від ВВП. У 2013 році на медичні потреби виділили рекордні 4, 5% ВВП. А ось в 2014 році ситуація різко змінилася, і на потреби медицини виділили жалюгідні 2% ВВП.

 

Медична реформа -2015

Тим часом уряд Арсенія Яценюка затіяв нову медичну реформу. Поки що Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі в ефірі телеканалу «Інтер» заявив, що до кінця 2015 року в Україні все ж таки буде запущена програма страхової медицини. За фактом йшлося про спробу перекласти турботу про лікування громадян на плечі самих громадян. Безкоштовними планували залишити тільки швидку медичну допомогу і підтримку державою деяких медичних програм.

Усе інше громадяни повинні будуть оплачувати з власних кишень. Правда, залишалося питання: з чого будуть українці платити ті самі страхові внески на медицину, коли у світлі сучасних реформ, більшість жителів залишилися без роботи і будь-яких доходів. І як держава збиралася контролювати отримання та витрачання коштів на рахунках приватних страхових компаній, адже, за словами екс-міністра: «Будувати державну страхову компанію неправильно, тому що всі ризики перейдуть на держбюджет»?

Народний депутат України, член депутатської групи «Відродження» у ВР Андрій Шипко уважно вивчав досвід впровадження страхової медицини в інших країнах
Народний депутат України, член депутатської групи «Відродження» у ВР Андрій Шипко уважно вивчав досвід впровадження страхової медицини в інших країнах

Вихід є

В Україні є політичні сили, які знаю, яким чином варто реформувати медицину, щоб забезпечити якісну та доступну медичну допомогу.

Серед членів партії «Відродження» чимало медиків та управлінців високого рівня. Усі вони, обговорюючи питання медицини в Україні, сходяться на думці, що альтернативи введенню страхової медицини сьогодні не існує. Але те, як намагаються впровадити страхову медицину сьогодні не викликає нічого крім здивування.

Коли прем’єр міністр Арсеній Яценюк чи нинішній Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі говорять про те, що страхова медицина буде введена до кінця року, усі, хто має відношення до медицини, розуміють, що це просто черговий експеримент над населенням, схожий на «реформу» Раїси Богатирьової.

Народний депутат України, член депутатської групи «Відродження» у ВР Андрій Шипко уважно вивчав досвід впровадження страхової медицини в інших країнах. За його словами, Польща витратила на це більше десяти років. Це при тому, що фінансові ресурси завдяки Євросоюзу були на порядок більше ніж в Україні. Була створена законодавча база, з’явилися страхові компанії, що спеціалізуються на медстрахуванні, були підготовлені лікарі для роботи в нових умовах. Усе це різко контрастує з тим кавалерійським нальотом, на який перетворюється впровадження страхової медицини в Україні. Немає законодавчої бази, немає страхових компаній, які будуть займатися медичним страхуванням. Незрозуміло навіть, буде це страхування державним чи держава повністю передасть цю сферу на відкуп приватним компаніям.

Генеральний директор ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» Володимир Куцін звертає увагу і на соціальні аспекти проблеми. Держава в будь-якому випадку має забезпечити якісним медичним обслуговуванням дітей і людей похилого віку. Останні вже не можуть платити страхові внески із мізерних пенсій, але при цьому їх працею створена вся матеріальна база, на якій тримається економіка України. Володимир Куцін так само виступає проти поспішного введення страхової медицини, відсутність проробленої законодавчої бази та повноцінного фінансування процесу реформ.

Окремо варто торкнутися теми схем страхування. Міністр Квіташвілі заявив, що займатися медичним страхуванням будуть винятково приватні компанії, а держава усунеться від цього процесу. У той же час багато членів партії «Відродження», що пов’язали свою долю з медициною, вважають це неправильним.

Так, заслужений лікар України, головний акушер-гінеколог Новомосковська, член депутатської групи «Відродження» Світлана Коротич вважає, що Україна, незважаючи на можливий розвиток приватних компаній, що працюють у сфері медичного страхування, повинна взяти на себе і функції створення державної страхової компанії у сфері медицини.

Ну, і звичайно реформування медичної сфери має фінансуватися з бюджету в необхідних обсягах, а не за залишковим принципом. Без цього будь-які реформи приречені не провал.

Питання сучасного стану вітчизняної медицини та шляхи вирішення проблем охорони здоров’я ми обговорили з Світланою Коротич
Питання сучасного стану вітчизняної медицини та шляхи вирішення проблем охорони здоров’я ми обговорили з Світланою Коротич

Новомосковська медицина

Питання сучасного стану вітчизняної медицини та шляхи вирішення проблем охорони здоров’я ми обговорили з головним акушером-гінекологом Новомосковська, заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук, депутатом Новомосковської міської ради (група «Відродження») Світланою Коротич.

Світлано Єгорівно, як ви вважаєте, які основні проблеми є у сучасній українській медицині?

Здоров’я людини не можна розглядати окремо від загального контексту і соціально-економічного становища у державі. Адже здоров’я - це поняття багатовекторне: духовне, моральне, психічне, фізичне.

Найбільша і найголовніша проблема – мізерне фінансування! Допоки кошти на медичні установи виділяються за остаточним принципом, матеріально-технічна база, зокрема діагностична, катастрофічно відстають від сучасних вимог. Особливо це стосується невеликих міст, таких як Новомосковськ. 

У великих індустріальних містах матеріальна база трохи краща, а у приватних клініках, взагалі, є надсучасне обладнання – тільки скористатися тим можуть далеко не всі – це дуже дорого для звичайного українця.

Тож можемо перерахувати: по-перше, це - недостатнє фінансування галузі, по-друге, застаріла діагностична матеріально-технічна база і, по-третє, дуже низька заробітна платня у медсестер і лікарів.

Яким Ви бачите вирішення цих проблем?

Багато хто пропонує брати за взірець систему надання допомоги у розвинених країнах. Знаєте, можливо у далекому майбутньому нам і треба буде орієнтуватись на Європу, однак переносити їхні стандарти на нашу дійсність не варто. Тому що стан здоров’я та тривалість життя в Україні – значно нижчі ніж у країнах Заходу. Тому порівнювати нашу систему охорони здоров’я і європейську чи японську просто неможливо. Там людина звертається до лікаря, як тільки з’являється натяк на погане самопочуття, бо інакше лікування буде коштувати дуже дорого.

У нас же до лікарень поступають хворі із запущеними стадіями захворювання, і для того, щоб надавати радикальну допомогу, треба ще не один день готувати такого хворого до лікування. Тому говорити про надлишкові ліжка у стаціонарах не доводиться.

Можливо, є якісь медичні заклади, де можна скоротити кількість ліжкомісць, однак їх одиниці. І це питання треба вивчати у кожному окремо взятому випадку. Бо ми поскорочуємо ліжка, а потім не будемо знати, куди дівати наших пацієнтів. Швидка допомога всіх не врятує, не завжди можна і потрібно транспортувати хворого до іншого міста. У кожному населеному пункті повинні бути умови для надання адекватної медичної допомоги! 

Тож вирішення проблем, наразі, досить просте – збільшити видатки на медицину, що включає у себе покращення матеріально-технічної бази та  підняття зарплати медикам.

Як, на Вашу думку, повинна бути реформована медицина, щоб забезпечити доступність та якість?

Уже проведена реформа принесла свої позитивні плоди. Добре, що ми повернулись до старого забутого сімейного лікаря. Кожен мешканець нашого міста тепер можне звернутись будь-якої миті до свого сімейного лікаря, який добре знає всі особливості цього пацієнта і зможе зробити адекватні призначення. Звісно, ця система тільки-но почала діяти, протягом 5-7 років такий лікар уже добре знатиме усю родину, хто на що хворів, які є генетичні ризики у того чи іншого пацієнта. Це дуже позитивний результат медичної реформи.

Єдине, що б мені не хотілось з цієї реформи робити, то це скорочувати медичні заклади. У кожному місті повинні бути пристойні медичні заклади, де людина за місцем проживання зможе отримати відповідну допомогу. Я не маю на увазі високоспеціалізовану допомогу на рівні дослідницьких інститутів, але всі види діагностичних досліджень, вузьких спеціалістів мають бути доступними. 

Як на мене, великий прогрес є у впровадженні страхової медицини. Однозначно це повинна буди державна страхова компанія, яка гарантуватиме кожному мешканцю України безкоштовну медичну допомогу при невідкладних станах: таких як ургентне хірургічне втручання, інфаркт міокарда, травми внаслідок ДТП та інші гострі стани. Людина має право отримати безкоштовно певний набір медичних послуг – саме за це буде відповідати держава. Усе інше має покривати страховка.

Якщо хтось переймається, чи не будуть тиснути страхові компанії на медичні заклади з метою знизити вартість лікування на шкоду хворому, то це просто неможливо. Тому що існують протоколи надання медичної допомоги, відповідно до яких виконуються ті чи інші медичні процедури при відповідних захворюваннях.

Така система діє по всій території України, і ці протоколи не можна змінювати. Державна страхова компанія працюватиме в унісон з усією системою охорони здоров’я, тут непорозумінь взагалі не має виникати. А якщо йдеться про приватну компанію, то вже буде справа того підприємства, яке укладало договір, і люди будуть дивитись і обирати.

Якщо їх не влаштовує якість послуг та вартість виплат, то вони будуть змінювати компанію. Відсутність монополії, наявність конкуренції завжди добре впливають на якість та вартість послуг.

Власне, і зараз такі страхові компанії є, але вони не покривають собою всі потреби. Тому, я переконана, що потрібно почати з державного страхування. Застрахувати всіх, щоб люди зрозуміли, що це таке, відчули переваги і звикли до нововведень. Адже у нас 80% малозабезпечених людей, вони просто фінансово не зможуть собі дозволити застрахуватись у приватній компанії – це значно дорожче. Хто має суму для придбання страхового полісу, якщо медсестра отримує зарплатню 1200 гривень? На таку зарплату не можна прогодувати себе і свою родину та оплатити комунальні послуги. Вона просто не зможе купити собі страховий поліс приватної компанії, тому про таких людей має подбати держава.

Що ми зробимо коли прийдемо до влади?

Коли ми прийдемо до влади, то, насамперед, підвищимо видатки на охорону здоров’я, поставимо питання про державне медичне страхування та підвищення заробітної плати медичним працівникам.

Медицина повинна стати профілактичною. Однак неможливо в умовах постійної нестачі коштів у сім’ї думати про профілактичні огляди, про якісь додаткові витрати на відпочинок або інші заходи. Тому, якщо покращиться економічна ситуація, люди будуть більше відпочивати, піклуватися про себе. Тоді можна буде сподіватися і на зниження рівня захворюваності.

Що вже зроблено?

Я вже говорила про головні досягнення медичної реформи. Можу виділити позитивне у царині моєї спеціалізації. Хочеться підкреслити, що у нас напрацьована рівнева система надання допомоги при пологах жінкам.

Це потрібно для того, щоб попереджувати материнську і знизити дитячу смертність.  Так, кожній лікарні присвоєний свій рівень, і жінка, стаючи на облік по вагітності, уже знає, де саме, у якому конкретно медичному закладі вона буде народжувати у відповідності до стану її організму на момент вагітності. Чи це відбуватиметься за місцем проживання, чи є показання для спостереження та народження дитини у якійсь спеціалізованій клініці, чи, навіть, їй треба буде народжувати у науково-дослідному інституті. Це вже зараз дало позитивний результат, бо значно зменшилась материнська та дитяча смертність.

Тобто уже не було таких несподіванок, коли привозять жінку у тяжкому стані для пологів у ту лікарню, яка не готова до надання саме такого виду медичної допомоги. Це можуть бути жінки з пороком серця, із захворюванням нирок, гіпертонічною хворобою чи рядом інших захворювань, які раніше були протипоказаннями для вагітності. А зараз жінки успішно народжують завдяки такій спеціалізації медичних закладів.

Ще я б хотіла побажати всім своїм пацієнтам дбати про своє здоров’я. Адже лікувати захворювання набагато складніше, ніж його попередити. Тому я всіх закликаю бути уважними до свого самопочуття, бо немає у людини нічого більш цінного ніж його здоров’я!