Звідки беруться таланти

Як виховати талановиту дитину? Питання, на яке хотіли б знати відповідь більшість батьків. Нейрофізіологи стверджують, що 99% усіх здорових дітей народжуються не просто розумними, а геніальними. У дитячому мозку є неймовірна жага до знань, запам’ятовування та оброблення інформації. Але через неправильне виховання лише 3% дітей реалізують себе. 

Звідки беруться таланти

У Новомосковську мешкає родина Гаврилюків, де батьки змогли знайти відповідь на це заповітне запитання. В родині двоє дітей: старший син Ілля – 16 років, та молодша донечка Софія, їй нещодавно виповнилося 7 рочків.

Про здобутки Іллі, напевно, знають усі, хто має стосунок до шкільної освіти у Новомосковську, він неодноразовий чемпіон міських олімпіад із географії, історії, української мови. Ми домовилися зустрітись у кав’ярні, і я легко впізнала за фотографією свого майбутнього героя. Відповідь на традиційне запитання: «Якою мовою Вам зручніше спілкуватися?»,  виявилась неочікуваною: «А якою зручніше Вам? Українська, російська, англійська?» Маю сказати, що такі речі почуєш нечасто в наших краях, навіть враховуючи кількість людей, з якими зустрічаєшся по роботі. Зійшлися на українській, оскільки моя

англійська, на жаль, недосконала, а мовою агресора ні я, ні мій юний співрозмовник вирішили не послуговуватися з етичних міркувань.

- Найбільшу кількість нагород Ви маєте з географії, як виникло захоплення цією дисципліною?

- Це було дуже давно, ще у шість років. У мене була енциклопедія, і мені захотілося знати назви всіх столиць. І якось увечері тата запитую: «Яка столиця Ісландії?», а він не знає. Я відповів: «Рейк’явік». Так ми майже всі столиці Європи перебрали. Татові так соромно стало, що він не знає – довелось йому придбати собі на роботу мапу – і він теж почав покращувати свої знання з географії. 

- Тобто, Ви дисциплінуєте всю родину?

- Можна й так сказати. Я вже 7 років поглиблено вивчаю англійську, зараз і молодша сестричка почала опановувати, і мама, щоб допомагати Софійці. Тому інколи ми вдома говоримо англійською. Але насправді мені доводиться їм усім допомагати, бо в них проблеми з розмовною частиною.

- Як складаються відносини з сестрою?

- Я її дуже люблю. Щоправда, вона дуже активна й полюбляє гратись саме тоді, коли я вчу уроки, цупить у мене щось, зачіпає. З нею не буває нудно. У неї теж багато різних здібностей: вона танцює, вчиться співати, бере участь у різних виступах на концертах. 

- Ви пам’ятаєте себе в її віці, раніше? Чи хотілося Вам до школи? Що говорили батьки з цього приводу?

- Коли я ще був у садочку, мене привчали, що треба бути найкращим, і коли я робив помилки, батьки мені допомагали їх виправляти і вчили, як робити все правильно. Тож, може я і не хотів би бути відмінником, але вже так склалося. Зараз я маю плани закінчити школу, отримати золоту медаль, хоч сьогодні в нашій країні вона не дає жодних преференцій при вступі до вищих навчальних закладів. Просто колись зможу показати своїм дітям, так, для прикладу.

- У Вас далекоглядні плани, ким мрієте стати?

- Хочу стати дипломатом, в ідеалі - міністром закордонних справ.

- Готуєтесь до своєї майбутньої професії?

- Так. Відвідую курси ораторського мистецтва, вже 3 курс закінчив. Спочатку було некомфортно в групі, бо всі дорослі на курсі. Старшокласників було тільки двоє. Там цікаво, вивчали елементарні основи мистецтва: зоровий контакт, виступ експромтом, якщо навіть не маєш чого сказати, то навіть звичні речі можна по-різному подати, важливо помічати особливості. Не можна, звісно, обійтись і без жестів у цьому мистецтві.

- Вам не нудно сидіти й навчатись, коли інші гуляють на вулиці, скажімо?

- Я не особливо багато часу вдома за підручниками проводжу. Мені завжди якось легко все вдавалось. Щиро кажучи, 9-10 клас стало ще легше вчитись, бо вчителі вже знають мої можливості, особливо не завантажують. Тож, і м’яча встигаю з хлопцями поганяти.

- Любите футбол?

- Так. Уболіваю за «Дніпро», дуже переживав, коли «Дніпро» вийшов у півфінал. То нічого, що не виграли золото. Срібло – це теж великий здобуток для України. У «Дніпра» сильний командний дух, бо навіть, коли вони пропустили 2 м’ячі, змогли відігратись. Із європейських команд уболіваю за «Барселону», бо там грає найкращий футболіст – Месі. Він - геній футболу! Раніше, з 9 років, відвідував міську секцію футболу, брав участь у обласних змаганнях, неодноразово наша команда ставала чемпіоном області у своїй віковій категорії. Але у старшій школі мені забракло часу для серйозних занять спортом, та я ніколи й не мріяв про кар’єру футболіста.

- Як проводите час вдома?

- Ми з татом любимо співати. Раніше я відвідував шкільний хор. Тепер співаю з татом дуетом, коли є вільний час, зазвичай це пісні Григорія Лєпса. А ще дуже люблю співати англійською. Це почалося на заняттях, є такі вправи для покращання сприйняття та вимови англійських слів. Спочатку було досить важко, потроху навчився розрізняти слова, перекладати, а зараз це ще й дуже весело.

- Ви поглиблено вивчаєте англійську, для кар’єри дипломата?

- Не тільки, мені просто вона дуже подобається. На цих літніх канікулах  готуюсь здавати іспит на міжнародний кваліфікаційний рівень. А два роки тому почав вивчати ще й німецьку. Вона мені, щоправда, не надто подобається. Англійська - милозвучніша. 

- Вам справді вистачає часу на розваги? Як Ви відпочиваєте? – запитую  недовірливо.

- Цілком вистачає. Телевізор не дивлюся взагалі. Коли є вільний час, можу посидіти в соціальних мережах. Із активних розваг люблю їздити на велосипеді, купаюсь в озері з друзями, а ще обожнюю подорожувати.

Як тільки мова зайшла про подорожі, у Іллі особливим захопленням загорілися очі, і на обличчі з’явилася посмішка. І якщо про навчання він говорив серйозно, майже як дорослий чоловік, то тут відчулися нетерплячі нотки в голосі і справжній юнацький запал.

- Уперше за кордон поїхав у 11 років, без батьків, з юнацьким туристичним табором. Ми були на канікулах у Польщі. Їздили на екскурсію до Кракова, найбільше сподобався замок Вавеле. А взагалі місто дещо нагадує Львів.

- Чим, на Вашу думку, відрізняється Польща від України?

- Та нічим особливо. Трохи чистіше, більше історичних місць, а люди такі ж привітні. 

Про подорожі ми говорили мабуть найдовше. Ілля вже побував у Норвегії, Данії, Санкт-Петербурзі, сплавлявся по північних річках на веслах, катається на лижах з шести років.  Відвідуючи закордонні країни, Ілля неодноразово бував на території національних парків, і помітив ще одну особливість - в українських заповідниках досить складно роздивитись диких тварин, а, скажімо, в Єллоустонському національному парку зубри просто край дороги, олені досить близько. Було б добре, щоб і наші тварини почувалися так упевнено і підходили до людей. типове спостереження як для шістнадцятирічного юнака.

- У Вас є улюблені місця?

- Улюблені місця, напевно, за межами України, а от улюблені друзі тут, у Новомосковську.

Спілкуючись із Іллею, я раптом усвідомила, що Україна має чудове майбутнє, якщо у нас є таке молоде покоління. І не викликає сумнівів, що Іллі стане наснаги здобути омріяну професію, а прищеплені батьками навички і принципи допоможуть обрати правильний шлях у житті. Залишається тільки побажати цікавої подорожі!