Кулебівка для Новомосковська, як Донбас для України?

Новомосковськ живе в умовах політичної кризи. Ця криза має не лише і не стільки загальноукраїнську причину, скільки винятково місцеву.

Разом з тим, ситуація Новомосковська достатньо повно може бути інтерпретована в категоріях, якими описують ситуацію в країні. Новомосковськ – крапля води, у якому відображається весь океан, але зі своїми окремими водоростями.

На жаль, традиційно загальноукраїнські процеси на локальному рівні відбуваються із великою часовою затримкою. Причин у цьому декілька: провінційність, синдром «хати скраю», не дуже високий рівень компетентності у головних місцевих ньюзмейкерів тощо.

Разом з тим, така часова затримка робить місцеві процеси більш болючими для людей і менш зрозумілими для владної верхівки та представників центральної влади.

Кулебівка для Новомосковська, як Донбас для України?

В Україні був майдан та Антимайдан, ведеться гібридна війна, то більше, то менше спалахують сепаратистські настрої, гинуть люди.

У Новомосковську не було вуличних протестів. Люди, які хотіли висловити свою точку зору, їхали до Дніпропетровська та Києва. Коли у всій країні відбувалось формулювання власного ставлення, мешканці Новомосковська спостерігали.

Зараз прийшла черга Новомосковська пережити досвід власного вибору, кристалізації своїх цінностей, зрештою, власної Революції
гідності.

Незважаючи на те, що, на перший погляд, за формою теперішні події у місті не схожі на «класичний» Майдан, по суті це він і є. І погляд у цих категоріях дає відповідь на питання, що зараз відбувається в місті. І про це ми будемо далі говорити.

Опосередкованим доказом імовірності цієї гіпотези є той факт, що зараз відбувається наступний етап загальноукраїнських змін, а саме створення штучного розподілу мешканців, налаштування одних городян проти інших. І все це робиться за тією ж технологією, за якою працювали з Донбасом. Уже зараз почали звучати вислови, що «Кулебівку не чують», що Кулебівка повинна мати особливі привілеї щодо інших частин міста. І з іншого боку – Кулебівку варто відділити від міста і всі проблеми зникнуть самі собою.

Відомо, які наслідки мала така інформаційна кампанія на Донбасі. Зараз це звучить у Новомосковську, у спокійній Дніпропетровській області, яка не є прикордонною областю з Росією, але межує з областями, охопленими військовими діями.

Депутати майже вчинили бійку в сесійній залі
Депутати майже вчинили бійку в сесійній залі

Новомосковський Майдан

Незважаючи на те, що загальні тенденції накладаються на місцеву ситуацію, але відмінності все-таки присутні. Наприклад, людей б’ють не на вулиці, а у сесійній залі, демократичні сили, ті, кого ми умовно називаємо Майданом, захищають мера, а частина депутатів – Антимайдан – роздмухує сепаратистські настрої на Кулебівці.

У Новомосковську формуються свої «сотні» - жіночий батальйон «Самарь» і начебто його копія, але з протилежними задачами, на Кулебівці.

Цікавою особливістю є те, що усі політичні баталії та маніфестація політичної кризи відбувається в стінах Новомосковської міської ради. Відома кожному мешканцю міста будівля по вул. Радянській стала центром справжніх баталій, але зараз можна говорити, що є всі шанси, що протести вийдуть-таки на вулиці міста.

У четвер, 12 червня, у місті відбулась чергова сесія Новомосковської міської ради. Чергова вона й тому що так називається, і тому, що за останні пару місяців це третє зібрання депутатів.

Ми уже писали про те, що секретар міськради Борис Мазур своїм розпорядженням «призначив» провести позачергову сесію та, що на ній відбувалось. Безумовно, він діяв поза межами закону, і скликаючи, і проводячи сесію. Чому досі не ведеться слідство правоохоронними органами, це інше питання. Але відомо, що 11 червня було розпочате службове розслідування, і Борис Мазур відсторонений від виконання обов’язків на час його проведення, а саме до 8 серпня.

Але це не завадило прийти йому на сесію і сісти на місце за трибуною. Зрештою, схоже, він вирішив іти ва-банк: 5 доган, 2 справи в судах, відсторонення від діяльності. Йому практично нічого втрачати, бо все вже втрачене. І тут є тільки варіант: або Борис Мазур вчиняє переворот, або йде під суд за набагато більш серйозними звинуваченнями.

Усі політичні баталії та маніфестація політичної кризи відбувається в стінах Новомосковської міської ради
Усі політичні баталії та маніфестація політичної кризи відбувається в стінах Новомосковської міської ради

Пересічному глядачу або просто мешканцю міста, який якимось дивом ще не занурився у місцеві перипетії може бути спочатку складно зорієнтуватись, що відбувається у сесійній залі. Видно, що є кумедні персонажі, які наполягають на своїй значущості, є міський голова і інші депутати, які намагаються раціональними чинниками вплинути на людей, що розмірковують лише емоціями.

Раніше ми такі зібрання порівнювали з цирком, зараз це все набагато більше схоже на психіатричну лікарню.

Борис Мазур займає місце секретаря, яке не може займати до 8 серпня. До нього постійно підходять «радники» - Олександр Шаркун, Юрій Карачевцев опікуються наявністю всіх необхідних паперів у секретаря, дають йому настанови, жестами вказують хлопцям спортивної статури, де їм займати місця у сесійній залі. Якби присутні представники прокуратури виконували б не лише декоративну функцію, то вони були очевидцями того, хто, власне, є «диригентами» конфлікту в місті, хто його прямо реалізовує.

У Бориса Мазура з’являється мегафон, і секретар намагається перекричати мера
У Бориса Мазура з’являється мегафон, і секретар намагається перекричати мера

У Бориса Мазура з’являється мегафон, і секретар намагається перекричати мера. Депутат Олександр Шаркун вимикає магнітофон, який починає грати гімн України, намагаючись завадити відкриттю сесії. До речі, цей вчинок є паплюженням державного символу, за що за новим законодавством може каратись ув’язненням до 2 років.

Тоді ж мешканці міста починають співати гімн вголос в кращих традиціях Народного віче на Майдані. Мер оголошує про відкриття сесії, але депутати згадують, що минулого разу, на тому незаконному зібранні, вони не дозасідали. І вирішують саботувати розгляд питань про гасіння пожежі на сміттєзвалищі, про розміщення біженців зі східних областей у Новомосковську, про зміни до бюджету. Вони ж не «закрили» попереднє засідання, куди там звалищу чи біженцям до важливості їх справ.

Але люди втомились. Люди ходять на сесії, бо хочуть бачити, як працюють ті, кого вони обрали. Народ починає скандувати «Голосуйте!», «Працюйте!». Але якщо депутати вирішили піти, то вони йдуть. Депутат Роман Лебедєв пре тараном через кількох жінок, розкидаючи їх на своєму шляху, інші штовхають його ззаду. Зрештою, жінки розглядають синці та, згинаючись від ударів в живіт, намагаються перевести подих, а ці горді чоловіки спускають до «Малої зали» міськради, щоб проводити своє власне засідання.

На погоджувальній раді заслуховують міського голову, його заступників, висловлюються різні депутати і доходять висновку, що голосувати треба, інакше місто буде паралізоване
На погоджувальній раді заслуховують міського голову, його заступників, висловлюються різні депутати і доходять висновку, що голосувати треба, інакше місто буде паралізоване

Пам’ятаєте, у Києві депутати Партії регіонів уже намагались проводити виїзне засідання всупереч законам і здоровому глузду. Не треба ж нагадувати, чим це для них закінчилось.

Тоді міський голова оголошує перерву у засіданні і запрошує депутатів на погоджувальну раду, де намагається ще раз пояснити важливість питань, які потребують термінового розгляду та прийняття, та закликає відкинути політичні чвари хоча б тимчасово.

До речі, на цю сесію прийшла рекордна кількість депутатів – 43 із 50. Деяких із них люди вперше бачили за багато місяців, а то й років. Тут можна було б розглядати 2 варіанти: хтось вирішив реабілітуватись та почати виконувати свої обов’язки, а хтось лише прилетів «на запах смаженого». Той факт, що більшість із новоявлених опинилась на так званій альтеративній сесії у Малій залі, дає можливість з високим ступенем імовірності припускати, що злетілись-таки на поживу.

На погоджувальній раді заслуховують міського голову, його заступників, висловлюються різні депутати і доходять висновку, що голосувати треба, інакше місто буде паралізоване. Але депутат Олександр Шаркун приходить і наполегливо, витягаючи за рукав, запрошує своїх соратників терміново спуститись до іншого – альтернативного засідання. Зрештою, він так наполегливо запрошував, що його попросили не перекрикувати інших та зачинили двері. Шаркун ледве не виніс їх з частиною стіни кабінету мера, а депутат Гребьонкін ледве не потрапив під його гарячу руку, опинившись поблизу.

Міліціонери за цим спостерігали, але коли бійка ледве не почалась, здавалось, що їх більше цікавить орнамент килиму в кабінеті, ніж депутати, які ось-ось розквасять один одному носи. Зрештою, ніхто не побився. Але до кабінету завітав Юрій Карчевцев, який теж прийшов із наполегливим запрошенням приєднатись до іншого засідання. Це, взагалі, дивно, бо він не є депутатом, не є представником якоїсь політичної сили, на одній з попередніх псевдосесій його ледве не проголошували «народним мером», хоча на вибрах-2012 він набрав трохи більше 2% голосів.  Але кого це зараз зупиняє, в Донецькій і Луганській областях «народні президенти», взагалі, громадяни Російської Федерації.

В кабінеті мера вирішили, що депутатам можна пояснити, що від їх піднімання рук залежить зараз життя багатьох людей, у тому числі тих, хто знаходиться у набагато складнішому положенні, хто тікає до нас від війни – справжньої війни, де гинуть люди, а не від цих півнячих боїв.

Але внизу була своя історія.

Депутати міської ради
Депутати міської ради

Антимайдан і сепаратизм

У малій залі зібралась частина депутатів та мешканці Кулебівки, які уже явно нудьгували та не зовсім розуміли, що вони там роблять. 

Доповідав депутат Олександр Шаркун. Дуже прикро, що газета не передбачає можливості ознайомити читачів з повним текстом, який він зачитував, не завжди потрапляючи в інтонації. Для лікарів-психіатрів зачитаний текст може бути чудовою ілюстрацією бредового розладу. Та й сам Олександр Шаркун поводився досить дивно. Він не міг всидіти на одному місті, не знав, куди подіти руки, розбалансовані рухи та порушення вимови якось насторожували присутніх. Видно було, що йому дуже хочеться курити, він дістав цигарки прямо в малій залі і кілька разів підходив з ними до вікна, здавалось, що він от-от не втримається і закурить прямо тут. Потім він, правда, вийшов на вулицю, але відмовити собі повністю не зміг.

Перлинами зачитаного ним тексту були кілька фраз, у тому числі про те, що «звалище має горіти, щоб приховати сміття». Про фекальне озеро, з якого всі п’ють, про здорових людей, які насправді мертві. Він навіть озвучив пораду мешканцям Новомосковська. За його даними, у людей «зменшується в крові гемоглобін. Тому треба пити червоне вино і їсти буряк».

Здавалось, що Шаркун навіть проковтнув слинку, згадавши про вино, але у поєднанні з буряком більшість присутніх це не дуже надихнуло.

Закінчив він свій опус, справедливо зауваживши «я розумію, що не всім цікаво». Думаю, нецікаво було, насправді, всім. Але ще більш нецікавим був наступний виступ Бориса Мазура.

Борис Мазур почав розповідати про якісь матраци, на яких спали на виборчих дільницях люди з бюлетенями і тому вибори були не зірвані. І він тепер всім вдячний, і головне, «щоб всі розуміли, як ця влада була-старалась, за кого проголосувати, а за кого ні. Тому я стояв і стою». Це пряма і чітка цитата, щоб усе було зрозуміло «з перших вуст».

Депутати уже не витримували цього фонтану високої словесності і почали осаджувати Мазура і закликали говорити по суті. По суті вони ні до чого не домовились, довго вирішували, що треба «закрити» попередню, оголошену Мазуром сесію, а прийняти ніяке рішення вони не можуть, і закрити не можуть, те, що було відкрити незаконно. Коротше кажучи, безрезультатно потовкли воду в ступі і нишком розійшлись, ховаючись від народного гніву, бо більшість  людей чекала на їх повернення до сесійної зали.

До речі, під час обговорення депутати кілька разів використовували вислови «їх Кулебівка», «ці кулебівчани». Тоді їх колеги виправляли: «наша Кулебівка», «наші кулебівчани». Дуже вже страшним видається звинувачення в сепаратизмі. Хоча створення паралельних органів влади, паралельного документообігу, проголошення «народних мерів» без виборів чудово підходить під це визначення.

Борис Мазур навіть створив власний бланк, але й тут не зміг без помилок. У «шапці» бланку написано «СЕКРЕАР Новомосковської міської ради».

Якщо відійти від опису, власне, подій, то головна емоція, яка дуже гостро відчувалась серед усіх «альтернативних» учасників – страх. Видно, що ці депутати бояться своїх вчинків і не знають, як їм краще всидіти на двох стільцях, видно, що бояться людей, бояться з ними говорити, брати участь у поіменному голосуванні, бояться бути відвертими перед самими собою. Деякі із них почуваться загнаними у глухий кут, бо з одного боку є диригенти, які все це організовують, а з іншого боку, вони почали помічати, що втрачають контроль над тими людьми, яких самі збурили.

Щоб не було надалі зі звалищем, але уже вони самі будуть пояснювали людям, як їм далі жити, бо депутати взяли на себе відповідальність із затягуванням рекультивації. Уже зараз, запускаючи протиставлення кулебівчан іншим мешканцям міста, вони не можуть контролювати сепаратні процеси. Уже зараз вони викликають втому більшості людей політизацією господарських питань, створюючи хвилю, яка знесе самих депутатів і тих, хто за ними стоїть.

Депутат Костянтин Пузир висловив власну точку зору та частини депутатського корпусу про необхідність розпуску міської ради. Це може зробити Верховна Рада, отримавши необхідну кількість підписів мешканців міста.

Станом на 13 червня було відомо, що у місті планується створення ініціативної групи зі збору підписів про розпуск ради та всенародне віче.

Сесія закінчилась з  одним результатом – великий нуль. Нуль – для новомосковців і, в тому числі, кулебівчан, бо звалище, як сказав Шаркун, «має горіти». Нуль – для біженців, яким допомагають патріоти, але має допомагати і місто. Нуль – для бюджетників, бо не були прийняті зміни до бюджету.
І тільки над деякими депутатами майорить призрак чи то суду, чи то токсикологічної експертизи та обстеження на дієздатність і повносправність.

Зрештою, можливість для депутатів вийти хоч якось пристойно із некрасивої ситуації є завжди. Все залежить тільки від цілей і бажання. І, безумовно, головне, щоб не було війни. Бо на Донбасі дехто теж вважав, що все контролює, поки все не виявилось навпаки.