Перша леді міста порушила протокол

Ірина Віталійовна Мороз, дружина міського голови, -  людина не публічна. Її рідко можна побачити на масових заходах у Новомосковську. Більшість пересічних мешканців міста навіть не знають її в обличчя. Проте час від часу в розмовах із героями наших  публікацій “НС” спливає інформація про те, що вона допомагала фінансово то дитячому танцювальному колективові, то ветеранам Великої вітчизняної війни, то постраждалим майданівцям. Деякі люди, що знаходилися в скрутній ситуації і отримали допомогу, навіть не здогадуються, від кого вона надходила.

На прохання нашої редакції дати коментар чи інтерв’ю вона майже завжди віповідала категоричними відмовами, за всіма роз’ясненнями спрямовувала до мера. 

Проте зовсім нещодавно ті новомосковці, які були присутні 21 травня у сесійній залі міської ради, де заблокували мера і вимагали його відставки, побачили її зовсім в іншому образі. Активність Ірини Віталіївни не залишилась не поміченою і на сесії, яку збирав міський голова, 30 травня. Містом поповзли чутки, чи не збирається перша леді Новомосковська стати другою Хілларі Клінтон, вийшовши із тіні свого чоловіка у публічний світ політики .  Щоб розвіяти чи підтвердити цю інформацію, ми все ж зважилися звернулися до Ірини Віталіївни Мороз, і,  як не дивно, отримали позитивну відповідь.

Перша леді міста порушила протокол

Ірино Віталіївно, ніхто не очікував побачити Вас у сесійній залі, таку тендітну жінку, у ролі розлюченої фурії, почути від Вас надзвичайно емоційну промову, навіть із вкрапленням непарламетської лексики...

Я сама від себе такого ніколи не очікувала. На всіх попередніх сесіях, які б там бурі не здіймалися, сиділа тишком-нишком, не привертаючи до себе уваги.

А Ви часто буваєте на сесіях міської ради?
  
Майже на всіх була. Мені не все одно, що відбувається у Новомосковську,  які рішення приймаються, і як жінці свого чоловіка, і як підприємцю, і просто як громадянину. Але в той день, 21 травня, я не пішла..., бо ніякої сесії взагалі не мало бути. Просто секретар міської ради, скориставшись відсутністю мера (його на один день викликали до Києва), провернув абсолютно протизаконну аферу зі зборами сесії. Я потім зверталася до юристів, і вони це підтвердили. Мета була одна – скориставшись як приводом надзвичайною ситуацією із займанням на сміттєзвалищі, у протиправний спосіб усунути мера і захопити владу.

А як Ви тоді опинилися на цій, з дозволу сказати, сесії?

Знаєте, серце не віщувало нічого поганого. Пізно ввечері я провела чоловіка на потяг, він ще заїхав на звалище, щоб проконтролювати ситуацію, скинув декілька фото, на якому палало звалище на «Екології», а нашого майже не видно було. Ввечері він дав розпорядження про проведення виїзного засідання штабу на звалищі із залученням усіх спеціалістів. Туди ж запросили і місцевих журналістів, щоб ситуація із гасінням була прозорою і публічною. Коли наступного дня мій чоловік повернувся із Києва, то спочатку поїхав на звалище проконтролювати ситуацію, а потім повернувся у виконком, де на нього чекала... пастка.

Я ж спокійно поїхала на роботу,  дівчата запросили мене пити чай. Тільки-но я сіла, як задзвонив телефон. Хочте вірте, хочте ні, але я навіть не пам’ятаю, хто мені дзвонив, пам’ятаю тільки слова, які били наче молотом по голові: «Сергія Анатолійовича блокують у сесійній залі, змушують написати заяву про звільнення, кидаються битися!» ... Все попливло у мене перед очима. Перелякані дівчата розступилися. Як добиралася до міськвиконкому теж смутно пам’ятаю. Але коли продерлася до сесійної зали і побачила це судилище, мене прорвало...

А судді-то хто?

Отож, хто судді? Будим? Який підносив меру папір із ручкою для написання заяви?

Людина, яка ошукувала беззахисних пенсіонерів і була засуджена за шахрайство? Весь Новомосковськ і Орлівщина знають його як людину з повністю спаленою совістю. Цікаво, йому пенсіонери, які померли, і так  не діждавшись ні своїх пластикових вікон, ні відшкодування, вночі не сняться? Він що думає, якщо він перевдягся у камуфляж, то йому всі гріхи спишуться? І ця людина має право диктувати, кому бути мером міста, а кому ні?

Або може судді - депутати, які там сиділи і мовчали, спостерігаючи, як знущаються над мером? Звісно, дуже зручно перекласти все із хворої голови на здорову. Неначе самі ні причому. Рада прийняла рішення про одномоментне закриття звалища, не прорахувавши всі наслідки, про які попереджав Мороз. Брехня, що він був проти закриття, він був за закриття, але у законний спосіб із прийняттям програми, із обов’язковою рекультивацією. Вже стала прислів’ям його фраза, що сміттєзвалище – не сарай, де повісив замок і пішов. Він казав, що одномоментне закриття сміттєзвалища не вирішує проблему загорянь. Сталося, так, як попереджав мер. І що депутати зрозуміли, що помилились у прийнятті популістського рішення, звернулися до мера і сказали, давайте тепер спільними зусиллями гасити цю проблему? Ні, почали «гасити» мера. Ось у мене питання, а хто тоді ліквідував загоряння? І чи знають вони, що значить без копійки виділених коштів, а вони тими ж депутатами ради не були передбачені. Вони хоч зрозуміли, що якщо вони закрили звалище, то це вже не існуючий об’єкт, і кошти на його охорону і гасіння вже не передбачуються. Де брати гроші на гасіння? Чому вони не запитали у мера? Це він, як навіжений, бігав скрізь з протягнутою рукою, щоб позичити гроші на пальне. Не депутати, які були присутні в залі, не Лєбєдєв і Шаркун, що кричали гучніше за всіх, дали свої кошти. Один Матвієнко виділив машину у перший день, дали інші підприємці, які не є депутатами.

До речі про Матвієнка, кажуть, що саме він провокував бійку з Вашим чоловіком. Як Ви до нього ставитеся?

Льоня… Що я можу про нього сказати. Щоб у мене на нього було зло, не скажу. Я більше жалію його. Я завжди до нього добре ставилася. Він людина з важкою долею, загинув син. Це страшне горе. І я завжди співчувала йому. В нього є потенціал, він жадає самореалізації, але, на мою думку, не дуже хороші люди, використовують його втемну.

А скільки коштувало, на вашу думку, гасіння сміттєзвалища?

Наведу тільки декілька цифр, щоб не збивати Вас з пантелику. Тільки пальне за один день коштує до 10 тисяч гривень. 12 днів гасіння пожежі, це 100 000 гривень. А загальна цифра ще більша.

Звідки Ви так добре це знаєте?

Тому що я особисто давала гроші на гасіння. До кого в скрутній ситуації звертається чоловік? Правильно, до жінки.  22 тисячі 500 гривень  із 100 000 гривень, витрачених на гасіння звалища – це мій особистий внесок. Ви думаєте в мене є зайві гроші? В мене на підприємстві дуже скрутна ситуація. Скажу одне, - одними із головних постачальників продукції була Керч, а покупців – Донеччина. Ще щось треба додавати? Бізнес хитається, як хатинка на глиняних ногах, і мене зрозуміє кожен підприємець, які зараз умови для ведення бізнесу.  Я ніколи не хизувалася своєю допомогою людям. І про мою допомогу на гасіння звалища ви б ніколи не дізналися, коли б ситуація не повернулися таким боком. Мені завжди було неприємно, коли на різних заходах деякі запрошені депутати свою копієчну допомогу роздували до небес, мені було так соромно за них. І депутатів, присутніх на тій «мазурівскій» сесії, я питала,  чи їм не соромно? Ні копійкою, ні кружкою води не допомогли. Заваривши кашу, залишили мера одного «розхльобувати». Я розумію, що мер відповідальний за те, що відбувається у місті. Але що у депутатів зовсім немає ніякої відповідальності? Ось Борис Мазур, наш секретар міськради, обдзвонив депутатів, щоб не прийшли на сесію, яку збирав мер 30 квітня. А на ній повинно було бути розглянуте питання, про виділення коштів на вирішення проблеми звалища. Більшість не прийшла. Кому вони краще зробили? Мешканцям Кулебівки?

Чому, на Вашу думку, так?

А запитайте у самого Бориса Васильовича. Йому потрібні реальні проблеми кулебівчан? Він вже бачить себе у кріслі мера. Я йому прямо в очі  висловила все, що про нього думаю. Мазур мені зробив зауваження про тональність моєї розмови. А яка у мене повинна бути тональність, коли до мене додому приходить чоловік і питає  Сергія Анатолійовича, а я відповідаю, що він на звалищі. А він усміхається і каже, що щойно бачив Мазура, який в своєму подвір’ї поливав клумбу. А у Сергія Анатолійовича навіть після тривалого прання, сорочки смердять звалищним смородом.

Чому у кулебівчан до Мазура немає питань? До речі, не всі кулебівчани, на щастя, такі, там є багато думаючих людей, мені телефонували, підтримували. А ті, що прийшли, на жаль, зовсім не були налаштовані сприймати якісь доводи, аргументи. Особливо на останній сесії мене вразив Карачевцев, як тільки звучали заклики до конструктиву, він починав закрикувати через мегафон. Очам своїм не повірила, коли йому на «Самарі» задали питання щодо горіння звалища на «Екології», він сказав, що нас це не стосується, тобто звалище, яке знаходиться на 500 метрів від комунального менше шкодить кулебівчанам. Де здоровий глузд? Чому такі подвійні стандарти? Чи може у цьому для нього є певна зацікавленість?

Хочу сказати кулебівчанам, моя родина живе десь у кілометрі по прямій від сміттєзвалища, ми теж дихаємо цим же смородом. У нас теж є діти і маленькі онуки, у Данилка астма. Невже ви думаєте, що ми особисто не зацікавлені у вирішенні цієї проблеми? Набагато більше ніж ті, хто вводить вас в оману, використовуючи у своїй брудній боротьбі за владу. Як я ці дні молила Бога, щоб пішов дощ!!! (коли ми розмовляємо, за вікном іде рясний дощ).

Людям настільки промили мізки, зазомбували, що у відповідь кажуть одні нісенітниці, які хтось спеціально розповсюджує. Одна жіночка накинулася на мене зі словами: «Ви по 30 тисяч в день зі звалища маєте!». Господи, прости її грішну! Звідкіля така інформація? Таким людям зовсім марно щось доводити. Ми бачимо, що роблять ЗМІ в Росії з людьми. Але я знаю те, що знаю напевно. Я знаю про свого чоловіка, що він чесна і порядна людина, і може тому так неугодний тим, хто зацікавлений у тіньових схемах. І я знаю про себе, і мій чоловік знає про мене те, що я ніколи не візьму у руки крадених грошей. Бо з дитинства вихована матір’ю так, що легкі гроші щастя не приносять. А те, що кажуть і пишуть, це частина брудної інформаційної кампанії. Доходить до абсурду: Будим на 9-му каналі заявив, що за його інформацією один із наших синів працює в СБУ, і тому кришує звалище. Ніколи жоден із наших синів там не працював, не працює, і я сподіваюсь, що не буде працювати в СБУ. Або на гарячу лінію губернатора надійшла скарга, що звалище кришує племінник Мороза. А в нього взагалі немає племінника у Новомосковську. На чорне - біле, і вперед. При такому густому потоці дезінформації скоро і сам повіриш в цю маячню.

Ірино Віталіївно, невже Ви не можете згадати, якісь позитивні для Вас моменти із життя міста?

Можу, але зі сльозами на очах.

Чому?

Тому, що я згадую хвилини надзвичайного піднесення і щастя, коли ми, новомосковці,  колоною йшли у Києві на Параді вишиванок, мене і мого чоловіка оточували такі надзвичайно гарні і талановиті земляки. Кияни нас так щиро вітали, питали, з якого ми міста. Надзвичайне почуття єдності і гордість за своє місто. Ми просто летіли на крилах, я навіть не чула, як розтерла ноги до крові, і потім назад йшла босоніж і відчувала тепло київської бруківки... А потім ви знаєте, що було через декілька місяців з тією бруківкою Хрещатика. І що тепер із переможцями цього конкурсу. Пам’ятаєте, перше місце посів Слов’янськ. Що зараз з тими людьми, де вони? Я про це постійно згадую, тому зі сльозами на очах. Зараз весь час думаю, за що гинули і зараз гинуть молоді люди? Якщо ми допускаємо, що у нас в місті панують подвійні стандарти, кулуарні ігри, «на манеже все те же», тільки кон’юнктурно змінили риторику. Ми вибрали Президента з надією жити по-новому. По-новому діяти, без брехні і підлості, чесно і гідно. А правда все одно переможе, рано чи пізно. Бо зараз момент істини, і Бог кожного перевіряє на міцність і  зважує на терезах, хто чого вартий.