Як Новомосковськ обирав Президента

25 травня вся країна вирішила, що президента треба обрати в один тур та без жартів і масово пішла на дільниці. На тих округах, де ще й переобирали депутатів, утворювались шалені черги, а у Києві дільниці навіть працювали довше 20:00. 
 
У Новомосковську цей державний тренд не був яскраво проявлений, але мешканці міста долучились до інших – йшли на дільниці цілими родинами і часто у вишиванках. 
 
Та й зовсім без жартів не обійшлось ні на загальноукраїнському рівні, ні на місцевому. Крім сюрпризів, які принесли результати, сам день голосування теж був особливим. На виборчій дільниці, яка була розташована у Міському будинку культури, відбувся імпровізований концерт.
Як Новомосковськ обирав Президента

Новомосковський вибір

На території Новомосковська було створено 32 звичайних (21 великих, 10 середніх, 1 мала) і 1 спеціальна виборча дільниця. Усі дільниці розпочали та закінчили роботу вчасно. Надзвичайних подій, пов’язаних з проходженням виборчого процесу, на території міста не зафіксовані. Зауважень до проходження виборчого процесу не було.

У позачергових виборах Президента України на території міста Новомосковська взяло 29478 осіб, що становить 53,39 % від уточненої кількості виборців (уточнена кількість – 55 205).

 

Новомосковський парадокс

За цими результатами Новомосковськ, округ № 38, до якого входить місто, та Дніпропетровщина дещо відрізнялись від того, яким став загальноукраїнський результат.

І хоча всюди переміг Петро Порошенко, але наступні місця розподілились іншим чином.

За підсумками президентських виборів, на відміну від інших областей, у Дніпропетровській області та в самому Новомосковську  друге місце посів виходець з регіону Сергій Тігіпко, відтіснивши Юлію Тимошенко на 3 місце.

У Новомосковську також виявились менш охочими до жартів, і Олег Ляшко зайняв лише 5 місце, пропустивши вперед Анатолія Гриценка.

Вадим Рабинович набрав більше голосів, ніж Петро Симоненко і, тим більше, Олег Тягнибок чи Дмитро Ярош.

Мабуть його політика видовищ стала ближчою за політику популізму комуністів.

Для Новомосковська цей результат більш ніж красномовний, бо у нашому місті симпатії до лівої ідеології були досить помітними і навіть сильнішими, ніж, скажімо, у Дніпропетровську.

У будь-якому разі саме результати виборів є найбільш наочною демонстрацією того, що в суспільстві формується запит на нову, реальну політику, побудовану на чітких і виконуваних тезах.

Ніхто з тих кандидатів, які дотримувались радикальної риторики хоч з лівого, хоч з правого політичного спектру не отримали помітного результату.

На парламентських виборах у 2012 році за кандидата комуніста в окрузі № 38 10510 голосів (13,81%), за кандидата від ВО «Свобода» - 6074
голоси (7,98%).

Зараз за Симоненка по нашому округу проголосувало майже вдвічі менше (3729 голоси (3,89%), а за Тягнибока лише 953 людини (0,99%).

Швидше за все, такий результат на цих виборах не лише «заслуга» самих кандидатів, але й їх соратників. Наприклад, у Новомосковську комуністів представляють Аркадій Шипко і Костянтин Морозов, говорячи про представника «Свободи», найчастіше згадують Юрія Карачевцева.

Ми неодноразово писали про них на шпальтах нашої газети і, напевно, можна окремо не нагадувати, хто чим знаменитий.

Підкреслимо лише, що в політичному житті завжди спрацьовує ефект «з’єднаних судин», коли рейтинг і дії головного кандидата впливають на сприйняття політсили на місцевому рівні, але й дії місцевих депутатів тієї чи іншої партії та їх активістів впливають на образ самого кандидата. 

Короля робить почет, а ці вибори продемонстрували, що колишні королі разом із почетом відходять у минуле.

Тепер наше завдання сформувати такий сьогоднішній день і майбутнє, які б відповідали запитам оновленого суспільства.